Теорія музики

017У звіті музичного училища Херсонського відділення Імператорського Російського Музичного Товариства  за 1908 – 1909 навчальний рік зазначено, що: «всего учащихся в музыкальном училище было 153, по специальностям:

 — по классу игры на фортепиано – 68 чел.

 — по классу пения – 4 чел.018

 — по классу игры на скрипке – 38 чел.

 — по классу виолончели – 6 чел.

 — по классу духовых инструментов – 35             чел.

 — по классу теории музыки – 2 чел.».

 Таким чином,  відділ теорії музики має свої витоки з часу заснування  навчального закладу і працює , з деякими перервами, по теперішній час.

Навчальна програма  музичних класів і училища відповідала програмі Петербурзької консерваторії. Такі предмети, як гармонія, сольфеджіо, елементарна теорія музики (ЕТМ) називались «спеціальними». Крім цих предметів викладалася історія музики та енциклопедія.

01. Я.В. Дюмін - ініціатор відкриття Херсонського Музичного Училища та його перший директор з 1908 по 1931 рік._resizeСеред перших викладачів класу — Яків Володимирович Дюмін — (випускник Петербурзької консерваторії), читав лекції з історії музики; Г.А. Яцентківський – викладач ЕТМ, сольфеджіо, гармонії (також випускник Петербурзької консерваторії); А.Н. Бекаревич – ЕТМ, «со сведениями из гармонии, контрапункта и учения о формах, сольфеджио»; Ф.С. Воскобойников – ЕТМ, сольфеджіо; С.Н. Федорович – (випускник Брюссельської консерваторії), викладач ЕТМ, сольфеджіо, відомий композитор, видатний педагог, професор Петербурзької консерваторії.

Семен Олексійович Бармотін (1877 р. – дата смерті невідома) – учень великих російських композиторів М.А. Римського–Корсакова та М.О. Балакірєва. До 1905 р. він працював в Придворній співацькій капелі,викладав у Петербурзькій консерваторії композицію та теоретичні дисципліни. Серед його учнів був відомий український композитор, світоч українського хорового мистецтва М.Д. Леонтович.   В 1905 р. професор С.О. Бармотін переїхав до м. Херсона. З 1909 р. по 1911 р. він працює в ХМУ, додатково викладаючи, крім теоретичних дисциплін, гру на духових інструментах. Згодом Семен Олексійович повертається в м. Петроград та продовжує свою педагогічну діяльність в консерваторії до 1925 року.

З архівних даних відомо, що  на роботу в ХМУ (в період 1910-1912 рр.) був запрошений викладачем теоретичних та регентських предметів Федір Васильович Владимирський, який закінчив музично–драматичне училище Московського Філармонічного товариства по класу спеціальної теорії музики. Ф.В. Владимирський працював в ХМУ лише два роки .

З 1912 р. до 1917 р.  викладачем теоретичних дисциплін був  випускник Петербурзької консерваторії, вільний художник –  Ісак Євфимович Борщевський.

У звіті РМТ за 1914 – 1915 навчальні роки  відомостей про клас теорії музики немає  аж  до відкриття відділу в 1961р., але теоретичні дисципліни були обов’язковими  для інших спеціальностей.

В період з 1922 – 1929 рр. ХМУ було переведено в статус музпрофшколи та музпрофкурсів, завідуючим яких був Я.В. Дюмін. Він продовжував викладати історію музики, а Б.Й. Брож (скрипаль), О.Я. Дюмін (піаніст) —  вели музично-теоретичні дисципліни.

В 1930 р., у зв’язку з реформою музичної освіти в СРСР, заклад здобув статус музично-театрального технікуму, і в цьому ж році було зроблено перший набір. Серед спеціальностей набору в клас «теорії музики» не було і викладання музично-теоретичних дисциплін продовжувалося лише на виконавських відділах.

На жаль, в кінці 1937 р. був заарештований один з провідних викладачів училища, його перший директор — Я.В. Дюмін по обвинуваченню в контрреволюційній діяльності. У січні 1938 р. його було страчено, як і тисячі безвинно засуджених радянських людей, в першу чергу, представників інтелігенції.

Я.В. Дюмін був реабілітований лише у 1989р. (посмертно), завдяки зусиллям викладачів та всього педагогічного складу Херсонського музичного училища.

З початком війни заклад припиняє свою діяльність, а в 1945 р. — було проведено перший повоєнний набір абітурієнтів. На існуючих відділах (народному, хоровому, духовому) предмети з циклу теоретичних дисциплін проводилися різними за фахом педагогами у зв’язку з недостатністю спеціалістів-теоретиків. Серед них П.Я. Андрєєв, П.В. Вдовенко (керівник народного та симфонічного оркестрів ХМУ у 50-ті рр.).

Поява в училищі у січні 1946 р. педагога – теоретика, композитора, піаніста, світоча вітчизняної музикознавчої науки, вченого, кандидата наук, доцента Київської державної консерваторії, вчителя всіх поколінь теоретиків нашого училища, великої людини — Всеволода Володимировича Павковича, була для всіх викладачів та студентів справжнім подарунком долі.

Павкович 2Всеволод  Володимирович Павкович (1903-1981 рр.) народився в м. Пружани, Слонімського уїзду, Гродненської губернії в Білорусії (нині Брестська область), у сім’ї доктора медицини  –  VladimirPavcović, підданого Австрійської монархії, чорногорця за походженням. Згодом  сім’я переїхала у м. Білосток (нині Польща), де Всеволод Володимирович навчався в гімназії та приватній музичній школі пані С. Вердеревської по класу фортепіано у педагога, який був учнем відомого піаніста Феручіо Бузоні. На початку 1914 р., у зв’язку з подіями І світової війни, сім’я була евакуйована в м. Орел, а потім в м. Полтаву, де Всеволод Володимирович закінчив реальне училище. Зацікавившись фізикою, математикою, астрономією, він згодом поступив на фізико – математичний факультет Катеринославського університету (нині м. Дніпропетровськ).  Але продовжує заняття музикою, пише багато інструментальних п’єс, симфонію, високу оцінку якій дав відомий російський композитор, директор Петроградської консерваторії О.К. Глазунов. По його рекомендації, в 1923 р., Всеволод Володимирович поступає на теоретико– композиторський факультет Харківського музично–театрального інституту в клас відомого композитора і теоретика С.С. Богатирьова.  Разом з В.В. Павковичем в групі навчались у майбутньому відомі українські композитори  О. Дашевський та Ю. Мейтус.

Блискуче завершуючи навчання, Всеволод Володимирович залишається працювати викладачем  на кафедрі  музично – теоретичних дисциплін  цього закладу (1927-1934 рр.)

Ім’я молодого педагога-теоретика, талановитого композитора В.В. Павковича стало відомо в   України , і  з  1934 р., по запрошенню керівництва Київської консерваторії,   він починає там працювати  в якості доцента та завідуючого кафедрою теорії    музики.

Захистивши у червні 1941 р. кандидатську дисертацію з питань сучасної гармонії, зокрема,  гармонії С. Прокоф’ва (на той час це була перша вітчизняна робота з цих питань), Всеволод Володимирович мав багато планів і перспектив.

Але війна зруйнувала все. У  зв’язку з окупацією м. Києва німцями, В.В. Павкович виїжджає в м. Харків, де працює в музично–драматичному інституті. За сімейними обставинами,  згодом, повертається в   м. Київ та працює вченим співробітником в Київській консерваторії, у Спілці композиторів України. Щоб уникнути німецьких концтаборів, Всеволод Володимирович виїжджає з  Київським театром малих форм в Польщу, Угорщину, Чехословаччину, з яким він виступає (в якості концертмейстера) перед  бійцями частин Радянської армії.

В 1946 р. Всеволод Володимирович приїздить в наше місто, починає працювати викладачем музично-теоретичних   дисциплін  в музичному училищі та   в ДМШ №1. Його запрошують ,як консультанта-композитора, в обласний Будинок народної творчості.

А в 1961 р., з відкриттям відділу «Теорії музики», В.В. Павкович  був запрошений на постійну роботу в Херсонське музичне училище, де працював до останніх років свого життя.

Учні Всеволода Володимировича Павковича  пам’ятають його ерудицію, високий  інтелект,  знання іноземних мов (німецька, французька, польська, чеська),  російської та світової літератури, живопису.  Він був людиною енциклопедичних знань, розвивав в своїх учнях любов до музики та мистецтва. В.В. Павкович казав: «Музыкант, тем более теоретик, должен быть осведомлён во всех областях искусства, но  эти знания  должны быть  лишены ошибок, так как теоретики не имеют права на ошибку».

раЗа період своєї педагогічної діяльності Всеволод Володимирович написав  підручники з музичної літератури для учнів ДМШ    і  за свої власні кошти друкував їх, давав користуватися своїм учням (так як підручників ,практично, не було у повоєнні роки). Він   розробив теоретичний та практичний курс  гармонії, поліфонії, аналізу музичних творів (рукопис) для студентів-теоретиків музичних училищ. Конспектами цих рукописів наші педагоги користуються і нині. В.В. Павкович написав підручники (рукопис)  «Методика викладання сольфеджіо в ДМШ» та «Методика викладання музичної літератури в ДМШ», що стали вірним орієнтиром-посібником в роботі викладачів ДМШ, особливо, для починаючих педагогів. Крім цього він  створив збірку 2х — голосних диктантів з сольфеджіо для теоретичних відділів музичних училищ, виданих  видавництвом  «Музична Україна», м. Київ, 1985 року.

В.В. Павкович є автором багатьох науково-теоретичних робіт (рукописи)  з питань сучасної та класичної музики; серед  них — «Вчення про гармонію» —  підручник для теоретичних відділень музичних училищ,  на жаль, так  і не виданий за життя його автора, як і багато інших. Композитор В.В. Павкович  написав більше 100 творів для фортепіано, камерних ансамблів, дитячу оперу «Золотий ключик» (не завершена) та ін.

Музична мова цих творів відрізняється «терпкістю» гармоній, неординарністю співзвучністю, полімелодічністю,  різноманітністю ритмічного малюнка, складними поліфонічними лініями голосоведіння.

Всеволод Володимирович Павкович – велич, світоч вітчизняної педагогіки, що виховав більше 200 учнів, серед яких: Г.О. Тюмєнєва — професор, зав. кафедрою історії музики Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського; Ю.Я. Іщенко – композитор, педагог, кандидат мистецтвознавства, професор, заслужений діяч мистецтв України, член Національної Спілки композиторів України., викладач кафедри композиції Київської Національної  музичної академії України ім. П. Чайковського; О.В. Сокол  – доктор мистецтвознавства, професор, академік Академії  наук  Вищої  школи  України, член-кореспондент  Академії мистецтв України, завідувач кафедрою теорії музики та композиції, ректор Одеської державної музичної академії ім.  А.В. Нєжданової; Л.В. Пясковська –  одна з перших випускниць відділу «Теорії музики» (1961 – 1965 рр.), завідуюча теоретичним відділом Київської середньої спеціальної музичної школи ім. М. Лисенка; О.Б. Соломонова – професор, доктор мистецтвознавства, викладач Київської Національної музичної академії України ім. П. Чайковського, зав. кафедрою музично–теоретичних дисциплін факультету «Музичне мистецтво»  Дитячої академії мистецтв (м. Київ). » Як дуб з жолудя» виріс відділ з класу В.В. Павковича. Серед його випускників   —    викладачі ХМУ: І.О. Муравська,  Д.С. Жерніченко, Л.М. Печериченко,  Н.К. Васильєва, В.К. Анікеєва, Т.І. Чепурна, О.А. Липа, І.В. Якубовська, Т.І. Ординська, Л.А. Пасічна. Його учнями також є: Л.С. Фролова, Г.В. Картузова, Л.П. Ілліч-Рєзнікова, Т.К. Сівцова (Кульгачова), В.М. Слєпко (Чернікова), Н.М. Власюк (Бурова), Е.В. Васильєва (Сидорова) – викладачі відділу «Спеціальне фортепіано» та інші.

Життя і діяльність Великого Вчителя нашого часу — Всеволода Володимировича Павковича, – приклад натхненного, сумлінного служіння людям, своїм учням, мистецтву. Його життєвим кредо було: «Всю жизнь делать доброе, нужное и полезное людям – в этом заключается не долг человека, а его счастье.   А чтобы это было так, нужно сначала научиться думать не о людях и о человечестве вообще, а о живом, стоящем рядом человеке, страдающем или радующемся, любить его, находить счастье в том, чтобы быть для него полезным, чтобы делать для него доброе и хорошее».

ВалерштейнЗ 1950 року в училищі викладачем теоретичних дисциплін працює корифей нашого відділу та училища, педагог, композитор, випускник Одеської консерваторії ім. А.В. Нежданової  — Юхим Вікторович Валерштейн, засновник та незмінний керівник класу композиції ХМУ,  людина, яка віддала багато сил розвитку мистецтва на Херсонщині.

Народився в  м. Одесі в  робітничій  сім’ї, закінчив вісім класів загальноосвітньої школи, музичну школу по класу фортепіано. Все життя захоплювався технічною діяльністю (брав участь в музично-технічній розробці курантів міської башти м. Херсона).

З початком Великої Вітчизняної війни сім’я була евакуйована в м.Ташкент. З серпня 1941 по  червень 1945 р. працював токарем, а згодом наладчиком токарних верстатів на військовому заводі № 608  ім. І.В. Сталіна. За сумлінну працю був нагороджений медаллю «За трудовую доблесть в Великой Отечественной войне».

З  1942 р. по 1945 р.  навчався на композиторському відділенні Ташкентського музичного училища у класі чудового викладача, доцента Б.Б. Надєждіна, вихованця професора Московської консерваторії  ім. П.І. Чайковського  В.Я. Шебаліна.

В період 1945 − 1950 рр. – отримав  освіту на композиторському факультеті Одеської консерваторії ім. А.В. Нежданової, у класі видатного українського композитора, ректора консерваторії, професора К.Ф. Данькевича. Роки навчання у консерваторії стали важливим етапом у формуванні власного композиторського стилю, насичені роботою над  численними творами у різних формах і жанрах. Серед них чимало циклів фортепіанних мініатюр; пісні, соната для фортепіано, фортепіанне тріо, струнний квартет, варіації на оригінальну тему для фортепіано,  кантата.

З 1950 р. – Ю.В. Валерштейн — викладач Херсонського музичного училища,  з 1956 р. успішно поєднував працю викладача і заступника директора з навчальної роботи, а згодом – був призначений завідуючим відділом «Теорії музики». Крім роботи в училищі, він керує секцією композиції при обласному Будинку народної творчості, багато часу приділяє редагуванню та виданню збірок творів  композиторів-аматорів. Понад 15 років — радник голови Херсонського міськвиконкому з питань культури.

Творчість Ю.В. Валерштейна в період 60 − 80-х рр. – це  музика до п’єси М. Погодіна «Кремлівські куранти» для постановки Херсонського музично-драматичного театру ім. М. Куліша, аранжування багатьох творів різних авторів, пісні на вірші поетів, насамперед, херсонських: М. Братана («Про хлібороба»,  «Наддніпрянські вогні»), Н. Білоконя «Херсонський фестиваль»,  у 2003 р., спільно з М.І. Братаном, створено гімн міста «Величальна Херсонові» та ін.

Ось уже понад 30 років Юхим Вікторович є незмінним керівником класу композиції Херсонського музичного училища, на той час єдиного на Україні. Він має свою авторську методику навчання основ композиції, яка дозволяє створити умови для розвитку індивідуальних музичних здібностей учнів. Дієвість цієї методики підтвердили понад 30 випускників класу композиції, які закінчили  композиторські факультети музичних вузів України, Росії, США.

Творче та педагогічне кредо Юхим Вікторович сформулював так: «Головне — знайти і розвинути в учневі притаманну йому індивідуальність. І відтоді учень буде розвиватися у творчому напрямку, який був наданий йому природою. В цьому — гарантія успіху».

019

Одним з перших його учнів був композитор-пісняр В.Г. Плаксеєв – викладач Херсонського училища культури. Серед випускників класу композиції Юхима Вікторовича, що закінчили композиторські факультети музичних вузів України –  Н. Рожко –  член Спілки композиторів України (м. Київ),    творчість якої  відома за межами країни; М. Бірюков – член Спілки композиторів Росії; Л. Данилишина – керівник фольклорного ансамблю, телеведуча РДТРК (м. Москва); С. Іонова, Б. Козак –  працюють у Німеччині; О. Малишева та Д. Сироткін – в Австрії; М. Савельєва (Хохлова), Т. Вожеренко (Копитіна) – викладачі ДМШ №3 м.  Херсона; І. Бурбас – викладач ХМУ, О. Нечаєв, Л. Пакош – директор Височанської ДШМ м. Харкова, О. Бідніна, А. Липко, Ю. Лелюк; викладач нашого відділу – В.В. Алексеєнко, яка є учасницею та ведучою багатьох звітних концертів класу композиції.

Серед останніх перемог учнів класу композиції Ю.В. Валерштейна – вступ до музичних вузів України на композиторський факультет С. Поплавського (НМАУ ім. П. Чайковського), Д. Малого, О. Малацьковської (Харківський державний університет мистецтв), а також перемога А. Кобзар, яка посіла III місце на Міждержавному конкурсі молодих композиторів ім. Л. Ревуцького в номінації «Фортепіанна музика» (2008 р., м.  Чернігів).

Юхим Вікторович — ветеран праці, за 58 років педагогічної діяльності  він виховав сотні учнів, серед них — спеціалісти-теоретики, які працюють в ДМШ, в музичних училищах, в музичних вузах. Кращі випускники-теоретики: І. Припутнікова, Л. Куркова (Смолянська), Т.І. Ординська — викладач нашого училища, І. Грудзинська (Головецька) — лектор-музикознавець Херсонської обласної філармонії та ін. Невичерпний талант, професіоналізм, увага, витримка і доброта до своїх учнів — основні важилі діяльності цього прекрасного педагога і надзвичайної людини.

Разом з Ю.В. Валерштейном в 50 – 60 рр. на відділі працювали викладачі-теоретики: С.Ф. Полонська, С.К. Сокальський, Н.Г. Русолова,  І.Л. Бєлєнькая, М.Л. Пайкін, Г.Г. Кулєшова, Т.А. Міхальчевська (Домбровська), — в 1956 – 1960 рр. – була зав. відділом, Ю.О. Блюмберг – викладач музичної літератури та вокалу.

Печериченко 2Будучи  ще  студенткою, в 1958 р.  розпочинає свою трудову діяльність  Людмила Миколаївна Печериченко.  Педагог-теоретик, піаністка, концертмейстер, талановитий композитор-пісняр,  а також — просто добра, чуйна, життєрадісна людина  з тонким відчуттям гумору.

Її  дитинство та юність  пройшли у суворі роки Великої Вітчизняної війни, які залишили в пам’яті  тяжкі спогади.

Через десятки років  ці враження будуть відображені в її піснях.

Першим її вчителем в музичній школі (ДМШ№1 м. Херсона) була Кіра Павлівна Дєдова, — чудова піаністка, педагог, музикант і вихователь. В старших класах вона навчалась у корифея вітчизняної музичної педагогіки —    Володимира Андрійовича Дублянського;  теоретичні дисципліни і музичну літературу  вивчала у досвідченого педагога-теоретика, талановитого  музиканта — Всеволода Володимировича Павковича. Саме ці  викладачі зіграли важливу роль у творчому становленні Людмили Миколаївни як майбутнього музиканта-теоретика.

Після закінчення музичної школи, у 1954 р., Людмила Миколаївна поступила до Херсонського музичного училища. На той час в музичному училищі було тільки три відділи: диригентсько-хоровий, диригентсько-народний і диригентсько-духовий. Людмила Миколаївна почала навчатися на диригентсько-хоровому відділі, а потім опанувала баян і вже на другому курсі перейшла на народний відділ, який і закінчила у 1958 р.

Під час навчання, як талановита піаністка-концертмейстер, вона почала  працювати   в училищі в класі  В.В. Павловського, грала в джаз-оркестрі, яким керував нині заслужений працівник культури України Семен Ривкін.

Після закінчення ХМУ Людмила Миколаївна  залишилась працювати  у  рідному училищі,згодом закінчивши Харківський інститут мистецтв ім. І. Котляревського.

За 50 років трудової діяльності, крім педагогічної роботи, вона працювала концертмейстером у педагогів духового та диригентсько-хорового відділів:   Л.Л. Дзевіонтковського, Н.О. Дзевіонтковської, Б.Я. Осипенка, В.І. Кузнєцова. На теоретичному відділі викладала такі дисципліни, як народна творчість, читання хорових та оркестрових партитур, інструментознавство;ознайомлення з баяном- на відділі духових інструментів; народна творчість, сольфеджіо, теорія музики, гармонія – на інших відділах.

Людмила Миколаївна постійно займається творчою діяльністю.

Як прекрасний інтерпретатор, вона аранжувала 24 пісні О. Вертинського до спектаклю «Печальные песенки Александра Вертинского», який пройшов з величезним успіхом в м. Києві, м. Одесі, м. Херсоні у виконанні заслуженого артиста України О. Панасюка.

Зробила віршований переклад  18 поетичних текстів до музичних номерів у спектаклі І. Кальмана «Фіалка Монмартра», який з успіхом пройшов в Херсонському музично-драматичному театрі у постановці угорського режисера, доктора Бели Мере.

Людмила Миколаївна – автор більше 50-ти пісень на слова різних поетів.

Так, пісня, на слова заслуженого діяча мистецтв України, поета-пісняра Віктора Герасимова, «Рощица зеленая моя» і пісня, на слова київської поетеси  Г. Забазнової ,«На краю ложбины» зберігаються у фонді Московського радіо; пісня, на слова заслуженого діяча мистецтв України Миколи Братана, «Місто юності» у виконанні оркестру, хору і соліста Київського Національного радіо була записана на платівці, яка була випущена до 200-річчя м. Херсона. За пісню «Музика дзвенить над Україною», слова і музика якої належать Людмилі Миколаївні, у 2001 р., в конкурсі на кращу пісню року, вона отримала звання «Лауреата конкурсу». За пісню «Фестивальна»  завоювала Почесне звання лауреата фестивалю «Райдужний світ народних мелодій» в м. Комсомольську Харківської області.

Музика до спектаклю «Малюк» звучить у всіх виставах обласного Херсонського музично-драматичного театру ім. М. Куліша.

Пісні на слова В. Гайдамаки «Стоїть величаво Херсон над Дніпром», «Козацька Тягінь», «Херсонські куранти», а також пісні на слова А. Шехтера «Старий друг фронтовой», «Вальс-бостон», «Памяти солдатской песни» увійшли до збірки пісень Херсонщини.

Пісня «Артек — наша гордість» часто виконується в Криму в «Артеці».

Пісні   Л.М. Печериченко  для  дітей  виконуються і в Київській Дитячий музичній академії  на уроках сольфеджіо. Дитячі пісні «Дивна пора» та «Прийшла весна» — в репертуарі зразкового дитячого народного оркестру м. Комсомольська Харківської  області (керівник — В.М.Бєлєнька).

Крім того, Людмила Миколаївна є автором сценаріїв студентських вечорів та «капусників» і їх учасником.

У 1986 р. Л.М. Печериченко була нагороджена медаллю «Ветеран праці».

І сьогодні  вона працює на відділі, допомагаючи своїми порадами молодим викладачам та передаючи  їм свій багаторічний досвід. .

МуравскаяЧерез рік, у 1959 р., після закінчення Київської державної консерваторії, в училищі починає працювати одна з перших талановитих учениць В.В. Павковича Ірина Олександрівна Муравська (1937 – 2008 рр.). Близько 40 років свого життя присвятила вона училищу, з яких 27 років була на посаді  завідуючої відділом «Теорії музики».

Вона народилася в м. Херсоні. Музичну освіту отримала в ДМШ № 1 (класи В.А. Дублянського – фортепіано та В.В. Павковича – теоретичні дисципліни). Маючи блискучу теоретичну та фортепіанну  підготовку,вона одразу, після закінчення школи, успішно  здала екзамени, була прийнята на історико — теоретичний факультет Київської державної консерваторії.   В 1959 р., після закінчення  навчання,   була направлена на роботу в Херсонське музичне училище.

Ірина Олександрівна    була першою завідуючою    відділом  «Теорія музики» (1959-1968 рр.), виконувала обов’язки директора ХМУ (1968-1969 рр.),  була заступником директора по учбово – виховній роботі (1969-1974 рр.) і  20 років поспіль ,знову, завідуюча відділом (1974-1994 рр.)

Не менш важливою гранню її таланта і діяльності є дитяча педагогіка. Ірина Олександрівна – одна  з ведучих педагогів – методистів України та всього Південного регіону, багато сил та уваги приділяла становленню та розвитку теоретичних дисциплін в ДМШ міста та області.

020

І.О. Муравська стоїть у витоків, зараз уже традиційної, обласної музично – теоретичної олімпіади для учнів шкіл естетичного виховання. 1994 – 1998 рр.  – Ірина Олександрівна працювала завідуючою методичним кабінетом при обласному управлінні культури.

021

Будучи талановитим музикантом–теоретиком, вона є автором музичних диктантів, статей з  методики  викладання сольфеджіо. Ще однією сферою її діяльності була багатолітня кропітка наукова робота по збиранню, систематизації і створенню музею ХМУ. Завдяки невтомній праці І.О. Муравської, була відтворена і написана історія училища, біографія його першого директора Я.В. Дюміна.

І.О. Муравська виховала 10  випусків  теоретиків, серед яких: О.А. Липа – викладач-теоретик, викладач-методист,  директор ХМУ; І.В. Якубовська – провідний фахівець відділу, викладач — методист музично-теоретичних дисциплін. О.Д. Фаль (Лісовиченко) – викладач педагогічного коледжу м. Новосибірськ (Росія), М.С. Степанова, О.В. Шинкаренко (Жабанович) – завуч ДМШ м. Цюрупинськ.

022 023

На жаль, Ірина Олександрівна  передчасно пішла з життя у квітні  2008 року. Дивовижно світла, багатогранна, талановита,  добра, уважна до колег і студентів, — такою залишилась І.О. Муравська в пам’яті колективу училища та вдячних учнів.

Баширова4Робота на відділі потребувала нових викладачів, спеціалістів-теоретиків. В 1960 р. була запрошена на роботу в училище Лілія Михайлівна Баширова (Осетрова), випускниця Одеської консерваторії ім. А.В. Нежданової. Майже півсторіччя свого життя віддала Л.М. Баширова роботі на відділі. Всім студентам добре запам’ятались її уроки з російської музичної літератури, які  вона вела яскраво, емоційно, вражаючи своїм артистизмом і талантом. Також вона викладала і теоретичні дисципліни: сольфеджіо, гармонію, теорію музики на    виконавських відділах, була викладачем — консультантом в школі педагогічної практики. Невтомна, енергійна Лілія Михайлівна з задоволенням передавала свій багаторічний педагогічний досвід  викладачам відділу, колишнім своїм учням.

10 років Л.М. Баширова працювала  в Баширова (Широкова) Початок діяльностіобласній дитячий музичній школі, викладаючи  музичну літературу, готуючи  учнів до обласних музично-теоретичних олімпіад.

Зараз Л.М. Баширова  на заслуженому відпочинку.

024

В  період 60-х років (впродовж недовгого періоду) на відділі  працювали С.Є. Неселовська, Р.І. Кулик, Г.А. Баликбаєва.

На початку 70 х-років, починається новий етап розвитку училища та відділу. З’являється ціле сузір’я молодих, талановитих, самобутніх, яскравих викладачів: Е.І. Добрикін, Д.С. Жерніченко, Н.К. Васильєва, — випускники Харківського інституту мистецтв ім..І.Котляревського, ,а також випускниці  Одеської державної консерваторії ім. А.В. Нежданової —  Н.Ф. Мартинова та Н.О. Михайличенко.

Добрыкин 2Перший з них – Едуард Ілліч Добрикін, закінчивши (із золотою медаллю) Харківську середньо – спеціальну музичну школу – десятирічку, успішно продовжував навчання у Харківському інституті мистецтв  ім. І. Котляревського. Серед його вчителів були світочі вітчизняної музикознавчої науки:  професор Г.С. Тюмєнєва (учениця В.В. Павковича)  доцент  І.М. Дубінін; доктор мистецтвознавства, композитор, професор Т.С. Кравцов, теоретик Л.М. Булгаков, історик-музикознавець – Н.С. Тишко. Після закінчення навчання у м. Харкові, в 1969 р.він розпочав свою  педагогічну діяльність в Херсонському музичному училищі, якому присвятив 30 років свого життя.

Е.І. Добрикін – високоерудована у всіх галузях мистецтва людина, талановитий педагог, музичний критик, поет, драматург, публіцист, вчений-музикознавець. Серед наукових досліджень  відома його робота  «Музична сатира у вокальній творчості Д. Шостаковича» (Д. Шостакович є одним з улюблених композиторів Едуарда Ілліча), яка опублікована в збірці «Проблемы музыкальной  науки», вып. 3 («Советский композитор», Москва, 1975.).  Едуард Ілліч Добрикін був прекрасним педагогом. Він викладав музичну літературу, основи музичної критики, інструментознавство, аналіз музичних творів, методику викладання музичної літератури в ДМШ. Давав блискучі знання своїм учням ,навчав любити та розуміти музичне мистецтво, розповідати, писати про музику.  У всіх учнів Е.І. Добрикіна залишилися незабутні враження від його уроків: блискуче володіння музикознавчим матеріалом, вміння подати його на високому професійному рівні, вільне володіння фортепіано, яскравий артистизм і темперамент.  Але саме чудодійне – його голос, тембр якого наповнений ораторським пафосом, різноманітною інтонацією та  емоційними барвами. Кожний   урок — неповторний,  нетрадиційний за стандартними постулатами, скоріше нагадував театральну мізансцену,  продуману до дрібниць по своїй драматургії, де головний виконавець – Е.І. Добрикін, а головний герой — Музика. Природний артистизм і талант, притаманні Е.І. Добрикіну, завжди сприяли його успіху  в житті і  в роботі.

Добрикіна стаття 025

026Працюючи в ХМУ, Едуард Ілліч був прекрасним незмінним ведучим «Музичних серед», концертів, готував і проводив методичні конференції, теоретичні семінари, ювілейні та святкові вечори – це ще не весь перелік педагогічної та  громадської діяльності Е.І. Добрикіна.   Дванадцять років (1981 р.-1993 р.) він був заступником директора з навчальної роботи Херсонського музичного училища, а згодом – завідуючим предметною комісією музичної літератури на відділі « Теорія музики».

027028

Серед його випускників-викладач нашого училища: В.К. Анікеєва (перший випуск); О.Б. Соломонова — професор, доктор мистецт- вознавства Київської Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського; О.А. Липа, Т.І. Ординська, І.В. Яку- бовська — викладачі училища,   Н.А. Старюченко — аспірантка Одеської музичної академії ім. А.В001. Нежданової, також — викладач училища; І.В. Цурканенко – кандидат мистецтвознавства, доцент  Харківського університету мистецтв ім. І. Коляревського; В.М. Артеменко — кандидат мистецтвознавства, викладач Київського Вищого музичного училища ім. Гліера; Н. Лісняк, О. Булаш — закінчили аспірантуру при НМАУ, працюють над кандидатськими дисертаціями;  Е. Пасік, Е. Расіна, Л. Расіна — працюють в Ізраїлі.

002

Великий  шанувальник  мистецтва, Е.І. Добрикін (разом з Г.М. Молотковою) організував аматорський театр музики та поезії «Голос», який став в 90-ті роки осередком музично – театрального життя  м. Херсона.

Дует КД ДобрикінЗі своєю дружиною, піаністкою, поетесою, драматургом — Людмилою Петрівною Кльоновою (також викладачем нГазеты про Деэт КДашого училища), Едуард Ілліч писав сценарії музично  — поетичних постанов театру «Голос», де вони  були безпосередніми учасниками: акторами та  виконавцями. Пізніше, разом з  Л.П. Кльоновою, Едуард Ілліч створює театр музики та поезії «Дует КД», який відразу здобув популярність та любов серед шанувальників мистецтва міста. (Багато їх виступів записано на обласному радіо і телебаченні). Також цей «дует» – автор всіх сценаріїв та театральних постанов, вечорів,  музично – поетичних спектаклів в училищі. Впродовж всього періоду роботи в ХМУ та в Херсонській обласній філармонії Е.І. Добрикін написав сотні публікацій в обласній газеті «Наддніпрянська правда», серед яких: статті, рецензії, критичні нотатки, творчі портрети сучасників і колег та ін.

Прогр. 003 Прогр. 002

 Газеты Добрыкин 001

Його майстерності точного, лаконічного, водночас — ємкого висловлювання думки можна навчатися все життя. З 1999 року  Е.І. Добрикін з сім’єю проживає в Ізраїлі, де також невтомно працює в своїй «стихії», продовжуючи  музично-театральну діяльність в м. Ашкелон.

В 1970 році на відділ прийшла працювати  учениця  В.В. Павковича — Діна Самойлівна Жерніченко. Після закінчення Харківського музичного училища (фортепіанний і теоретичний факультети), навчається там же, в інституті мистецтв ім. І. Котляревського на історико – теоретичному факультеті. Серед її викладачівЖерниченко також були корифеї Харківської музично-теоретичної школи: Б.О. Любімов, професор Г.О. Тюмєнєва, композитор-теоретик –  Т.С. Кравцов,  композитор –  Д.Л. Клєбанов, вчений, теоретик-музикознавець – М.Д. Тіц, композитор, педагог, диригент, ректор  закладу — В.М. Нахабін.

Д.С. Жерніченко – людина високої культури та інтелекту, принципова, вимоглива до себе та до інших. Була завідуючою метод. комісією музичної літератури на відділі, всі 26 років роботи в ХМУ викладала західноєвропейську музичну літературу, керувала педагогічною практикою з  музично-теоретичних дисциплін, вела «Слухання музики»у теоретиків.

003

Діна Самойлівна  —  закохана в мистецтво і цю любов вона передала своїм учням.  Знання світової поезії, літератури, живопису стали для її учнів  обов’язковими. Завжди  доброзичлива, уважна, вона могла дати кожному пораду і в роботі, і в житті. На уроках музичної літератури Діна Самойлівна прекрасно, як піаністка, ілюструвала весь необхідний музичний матеріал,передаючи стиль кожного з композиторів, велику гамму почуттів, глибину образного змісту, тонкий психологізм. Її учні, викладачі  відділу, вельми вдячні Д.С. Жерніченко за її працю, за те, що вона змогла  відкрити в кожному здібності історика-музикознавця, дала можливість знайти свій вірний шлях в житті  і в професії. Зараз Д.С. Жерніченко проживає з родиною в Ізраїлі.

005

 

Наталія Олексіївна Михайліченко працювала в ХМУ майже 25 років (1971 — 1995) Високопрофесійний рівень цього викладача відмічають всі її студенти. Викладала теоретичні дисципліни на виконавських відділах  та вела спец. курс у теоретиків. Наталія ОМихайличенко 1лексіївна багато працювала в школі педагогічної практики, впроваджуючи нові форми проведення уроків  з  сольфеджіо,   виступала   з доповідями    на методичних конференціях, семінарах; на курсах підвищення кваліфікації викладачів ДМШ, проводила відкриті  показові уроки з сольфеджіо, надавала метод. допомогу викладачам ДМШ міста та області. Часто виступала  з лекціями  перед робітничими колектива м. Херсона. Серед кращих її  випускників — Н.А. Старюченко, викладач ХМУ, аспірантка Одеської музичної академії ім. А.В. Нєжданової; І.В. Цурканенко — кандидат мистецтвознавства, доцент Харківського університету мистецтв ім. І. Котляревського В.М. Артеменко — кандидат мистецтвознавства, викладач Вищого музичного училища ім. Р. Гліера.

Н.О. Михайліченко  за свою сумлінну працю нагороджена грамотою Міністерства культури УРСР. Нині проживає в США.

006

 

007Спочатку викладачем  теоретичних дисциплін, а згодом- музичної літератури та основ музичної критики 30 років (з 1971 по 2001 рік) на відділі працювала Неллі Францівна Мартинова, випускниця Одеської середньої спеціальної музичної школи-десятирічки ім. П. Столярського  та Одеської державної консерваторії ім. А.В. Нежданової. Артистична, емоційна, талановита – вона складала гармонійний ансамбль з Е.І. Добрикіним, Л.П. Кльоновою та Л.М. Печериченко у підготовці та проведенні студентських вечорів та знаменитих  «капусників». Незабутні враження   всіх учнів залишили уроки з   світової музичної літератури, які з великою віддачею і натхненням проводила Неллі Францівна. Маючи чудове вокальне обдарування, вона виконувала на уроках арії з опер, пісні та романси. Для неї кожен день був радістю спілкування з учнями і колегами.

Студентки  її обожнювали, намагалися бути схожою на неї. Неллі Францівну  полюбили   за її невимушену манеру спілкування, за  яскравий індивідуальний характер, доброту, щирість, іскрометний одеський гумор, незмінний оптимізм. Уроки завжди вона проводила легко і невимушено, з великим запалом і страсністю.

008

Біографію композиторів вона  розповідала художньо  і захоплююче. Артистичний талант Неллі Францівни є її педагогічним талантом,  даром від Бога. На уроках вона змогла прищепити  своїм учням любов до прекрасного, любов до  мистецтва живопису та літератури. Будучи прекрасним музичним критиком, Н.Ф.Мартинова — автор багатьох статей і публікацій в періодичній  місцевій пресі. Вона — частий гість на телебаченні та радіо з розповідями про музику, про  музичне  і культурне життя Херсонщини.

Зараз Н.Ф. Мартинова проживає в м. Одесі.

Васильева 2У 1972 році на відділ приходить, одна з кращих учениць В.В. Павковича, випускниця Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського — Надія Костянтинівна Васильєва (Анікеєва)., клас викладача, доктора мистецтвознавства М.Р. Черкашиної-Губаренко (нині зав. кафедрою історії музики Національної музичної академії України) та професора, доктора мистецтвознавства — Г.О. Тюмєнєвої. Надія Костянтинівна розпочала працювати в училищі як викладач-теоретик. Сольфеджіо, гармонія — в групах фортепіано та хорового диригування; аналіз музичних творів на виконавських відділах; згодом — світова музична література та українська музична література на виконавських відділах та відділі «Теорія музики».

Улюбленою, близькою до душі і думок Надії Костянтинівни, є вітчизняна українська музика. Багато методичних розробок , нових записів української  класичної та сучасної музики зібрано в кабінеті української музичної літератури, яким Надія Костянтинівна керує ось вже 10 років.

У пошуках нового, маючи колосальний педагогічний досвід, Надія Костянтинівна   удосконалює методи викладання української музичної літератури,  прищеплює своїм учням велику любов і шану до вітчизняного музичного мистецтва.

009

Євген Петрович Чернов — викладач теоретичних дисциплін, оригінальний, самобутній теоретик і композитор працював на відділі з 1974 по 1980 рр.

СивцовВ цьому ж році, 1974 р., після закінчення Одеської консерваторії ім.  А. Нежданової, розпочав роботу в училищі, викладачем музично- теоретичних дисциплін Євген Семенович Сівцов. Згодом він кілька років працював інспектором в обласному управлінні культури. Повернувся в училище в 1992 році вже як директор закладу, змінивши на цій засаді В.І. Кузнєцова. Є.С. Сівцов – тонкий цінитель мистецтва. талановитий музикант, піаніст, композитор. В його творчому арсеналі камерно-вокальні та інструментальні твори. З відкриттям  кафедри інструментального виконавства та теорії музики Є.С. Сівцов був запрошений на роботу до Херсонського державного університету  в якості викладача музично-теоретичних дисциплін.

Талановитий керівник навчального закладу і чудовий організатор, Є.С. Сівцов запровадив в ХМУ конкурси виконавців на духових та ударних інструментах, Всеукраїнський огляд-конкурс піаністів студентської та учнівської молоді ім. С. Рахманінова, конкурс-огляд молодих виконавців-піаністів  ім. О. Бугаєвського (професора Одеської консерваторії). В 2001 р., завдяки зусиллям Євгена Семеновича в училищі було відкрито два нових   відділи – «Спів» та «Музичне мистецтво естради». З 2004 р. – Є.С. Сівцов на іншій роботі.

010

АникееваЗ 1975 р. на відділі працює Валентина Костянтинівна Анікеєва, викладає теоретичні предмети на виконавських спеціалізаціях та веде спец. курс теоретиків. Учениця В.В. Павковича та випускниця Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського класу доктора мистецтвознавства М.Р. Черкашиної- Губаренко,  Валентина Костянтинівна — прекрасний педагог, досконало володіє методикою викладання сольфеджіо, гармонії, добре знає специфіку кожної спеціалізації. Тому має індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи його природні дані. У В.К. Анікеєвої  багато розробок з питань методики викладання  теоретичних дисциплін, а також є науково — дослідницькі роботи  В 2005 році  В.К. Анікеєва прийняла участь в  методичному семінарі-практикумі з питань  авторської методики викладання сольфеджіо  в ДМШ В.В. Павковича.

011Серед кращих випускників В.К. Анікеєвої студенти виконавських відділів: Н. Рожко, сучасний композитор (м. Київ), О. Новиков – викладач Донецької музичної академії ім. С. Прокоф’єва; теоретики — О. Авраменко — студентка Харківського університету мистецтв ім. І. Котляревського,  призерка (III місце) в Міжрегіональній олімпіаді з музично-теоретичних дисциплін (2004 р. м. Харків), І. Годіна – викладач, аспірантка Одеської музичної академії ім. А.В. Нежданової, Ж. Березенко — призерка,  (ІІІ місце)   в   Міжрегіональній музично — теоретичній олімпіаді (2007 р., м. Донецьк), зараз студентка цього закладу. Випускники-теоретики 2008 р. А. Онищенко, В. Созонова стали студентами музичних академій в м. Одесі і м. Донецьку. Сьогодні Валентина Костянтинівна — одна з досвідчених і провідних викладачів  на відділі.

012

013Ольга Борисівна Соломонова (Паніч) — одна з кращих учениць класу В.В. Павковича, прийшла в училище в 1981 році, закінчивши Київську державну консерваторію ім. П.І. Чайковського (клас О.С. Зінькевич). Після смерті В.В. Павковича (1981 р.) Ольга Борисівна продовжила його роботу на спеціальному курсі теоретиків, викладала сольфеджіо, гармонію, теорію, поліфонію. Вимоглива до себе та до інших, Ольга Борисівна показала високий професіоналізм, досягла висот та яскравих успіхів в методиці викладання музично-теоретичних дисциплін. Невипадково Ольгу Борисівну  завжди запрошували брати участь з відкритими уроками на всіх методичних семінарах та конференціях Південного регіону.

Кращі випускники О.Б. Соломонової:  Н. Лісняк, О. Булаш – пі014сля закінчення аспірантури при НМАУ ім. П.І. Чайковського продовжують працювати над кандидатськими дисертаціям;  А. Іванькова – провідний викладач-теоретик Таврійського ліцею мистецтв,  А. Гаврашенко – аспірантка Одеської музичної академії ім. А.В. Нежданової та ін.

Ольга Борисівна наділена яскравим літературним та артистичним талантом. Вона пише багато віршів, була автором   сценаріїв студентських вечорів, а також  їх  безпосередньою учасницею.

Своєю багатогранною діяльністю О.Б. Соломонова заслужила авторитет та любов серед студентів і викладачів училища. 015

Паралельно з викладацькою діяльністю Ольга Борисівна займалася науковою роботою.   В 1987 р. вона захистила кандидатську, а у червні 2008 р. — докторську дисертацію (науковий консультант О.С. Зінькевич).

Зараз О.Б. Соломонова –  доктор мистецтвознавства, професор кафедри історії музики етносів України та музичної критики Національної музичної академії України ім. П. Чайковського, зав. кафедрою музично-теоретичних дисциплін факультету «Музичне мистецтво» в Київській Дитячій академії мистецтв.

О.Б. Соломонова  — член Міжнародного товариства музикознавців (IMS), автор більше 50-ти статей з проблем історії та теорії музики, педагогіки, методики викладання музично – теоретичних дисци-плін, учасниця Всеукраїнських та Міжнародних конференцій (Польща,   Швейцарія, Росія ).

До цього часу Ольга Борисівна підтримує зв’язок з рідним училищем. Вона постійно надає метод допомогу викладачам-теоретикам,  була Головою державної комісії на іспитах в ХМУ, дає відкриті уроки (майстер-клас) для викладачів  ДШЕВ.

ОрдинськаЗ 1979 р. на відділі працює ще одна випускниця нашого училища Тетяна Іванівна Ординська (учениця класу Ю.В. Валерштейна). У Харківському інституті мистецтв Т.І. Ординська навчалась в класі доцента І.М. Дубініна. Зараз Тетяна Іванівна –провідний педагог, вимоглива, принципова, має якісний рівень викладання, є класним керівником всіх чотирьох курсів теоретиків. Уже багато років Т.І. Ординська є завідуючою кабінетом світової  музичної літератури. Вона   укомплектувала матеріали  по методичному забезпеченню дисципліни займається оновленням фонозаписів, збирає відео-матеріали світових оперних шедеврів. Крім СМЛ Тетяна Іванівна викладає лекторську практику, основи музичної критики, інструментознавство та читання оркестрових партитур. Проводить профорієнтаційну роботу, керує виконавською практикою в ХМУ. Т.І. Ординська — одна з кращих викладачів СМЛ, вона невтомно працює з учнями, добиваючись якості знань. Тетяна Іванівна є автором  навчальної програми   з інструментознавства, яка одержала високу оцінку  методкабінету Міністерства культури України. З 2002 р.веде спец курс СМЛ у теоретиків. Одна з перших випускниць — О. Авраменко, призер Всеукраїнської музично-теоретичної олімпіади (2004 р., м. Харків), там же  продовжує  своє навчання в Університеті мистецтв ім. І. Котляревського.  А  в цьому році,   учениці-теоретики  Тетяни Іванівни показали  прекрасні знання з курсу СМЛ на вступних іспитах і зачислені в музичні вузи країни: А. Онищенко — Одеська державна Музична академія ім. А.В. Нєжданової, В. Созонова  — Донецька музична академія ім. С. Прокоф’єва. Сьогодні Т.І. Ординська успішно працює на відділі., проводить активну суспільну роботу в училища як член профспілкового комітету.

Ордінская

На початку 80-х років близько 10 років в училищі на теоретичному відділі працювала  кандидат мистецтвознавства Любов Олександрівна Білошицька.

Понад 25 років в училищі працює  учениця І.О. Муравської,  випускниця Одеської консерваторії ім. А.В. Нежданової, прекрасний педагог-теоретик, педагог-методист  —  Олена Анатоліївна Липа  (Гаран). З 2004 р.  вона очолює колектив, є директором Херсонського музичного училища. Самовіддана в роботі, закохана в свою справу, педагог вищого рівня майстер-класу, Олена Анатоліївна виховала більше 40  спеціалістів-теоретиків та  багато виконавців, які  завжди успішно здають іспити з теоретичних дисциплін у музичні вузи країни.  Вона  працює творчо, натхненно, самовіддано, передаючи  всі свої знання  учням. Студенти поважають Олену Анатоліївну за її об’єктивність, принциповість, справедливість, за увагу до кожного.016

Високий рівень знань, які вона дає своїм учням, підтверджується у музичних вузах не тільки України, а і  Німеччині, США, Росії, Ізраїлю. Клас О.А. Липи — це клас якості знань.

Кращі випускники: В. Антонюк – аспірантка Київської Національної музичної академії України ім. П. Чайковського, К. Алексєєнко, М. Шацило – аспірантки Краснодарської консерваторії (Росія),  І.В. Щербак, Н.В. Столярова, В.В. Алексеєнко, В.О. Куц – викладачі ХМУ, випускниця ОДМА ім. В. Нежданової І. Задорожня, випускниці Харківського інституту Мистецтв — Ю. Лелюк, О. Болюбаш (Плєшкова). Ії учні постійно беруть участь у Всеукраїнських та Міжрегіональних музично-теоретичних олімпіадах та конкурсах, де здобувають постійно призові місця. Серед них В. Канюка  –  переможниця  Міжрегіональної олімпіади, ІІ місце (2006 р., м. Донецьк), Н. Скворцова —  переможниця  Всеукраїнської  олімпіади, II місце  (2008 р., м. Харків).

017

Олена Анатоліївна багато років працювала методистом обласного управління культури. Серед її надбань — методичні розробки з сольфеджіо та методи018чні рекомендації для вчителів-теоретиків ДМШ та ДШМ. Багато сил і енергії вона віддає підготовці та проведенню обласних музично-теоретичних олімпіад серед учнів ДМШ та ДШМ міста та області, на першій з яких була призеркою. З 1993 по 2004 рр., більше 10 років, О.А. Липа  завідувала цикловою комісією «Теорія музики», змінивши свого вчителя — І.О. Муравську. Працюючи на посаді директора Херсонського музичного училища з 2004 р., О.А. Липа є ініціатором відродження конкурсу — огляду молодих піаністів ім. О. Бугаєвського, який пройшов в 2007 р.

019Олена Анатоліївна є організатором відкриття музею Херсонського музичного училища до 100-річчяйого заснування. Вона проводить  велику роботу в цьому напрямку: від вивчення архівних джерел до сучасності.

Під керівництвом О.А. Липи організована вся методична і учбова робота училища. Олена Анатоліївна – надійний керівник,  вона — втілення  людяності і совісті, чесності і порядності, віддана повністю своїй педагогічній і складній керівній справі. Інтереси закладу, його колективу — вище за будь-які інші. Поєднання в особистості О.А. Липи таланту теоретика-аналітика і таланту організатора – керівника — є гарантом успіху колективу і всього училища.

ЯкубовскаяПісля роботи в ДМШ c. Новомиколаївка Скадовського району, в м. Херсон повертається Ірина Василівна Якубовська (Тарасова). Спочатку вона працювала завідуючою теоретичним відділом ДМШ №4 м. Херсона, а з жовтня 1986 р. по теперішній час – працює викладачем теоретичних дисциплін  музичного училища.

Випускниця класу І.О. Муравської та Е.І. Добрикіна, І.В. Якубовська  в 1980 р. закінчила Одеську  державну консерваторію ім. А.В. Нєжданової, і уже  в роки навчання вона працювала методистом та музикознавцем в обласному будинку творчості профспілок м. Одеси.

В  Херсонському музичному училищі  Ірина Василівна понад 5 років займала посаду завідуючої денним відділенням, згодом була заступником директора з  виробничої практики, а з  2004р. по  2007р. – завідувала відділом «Теорії музики». Енергійна, принципова, високопрофесійна в галузі дитячої музичної методики, І.В.Якубовська створила варіант програми і викладала предмет «Музика» в школі гуманітарної праці м.Херсона. На базі цієї ж школи, яка є творчою лабораторією Академії педагогічних наук України, проводила показові уроки для викладачів шкіл Південного регіону та Херсонської області. Має вищу педагогічну категорію і звання «педагог — методист».

Більше 20-ти років Ірина Василівна  веде курс методики викладання сольфеджіо в ДМШ  у студентів відділу теорії музики  та хорового диригування, найскладніші і відповідальні  предмети спец. циклу: аналіз музичних творів, поліфонія , які відмінно захищають на державних іспитах  студенти відділу «Теорія музики».

Як фахівець – методист, Ірина Василівна постійно надає методичну допомогу викладачам-теоретикам ДШЕВ міста та області , виступає з доповідями  на методичних конференціях, курсах підвищення кваліфікації.

І.В. Якубовська  бере участь в підготовці та проведенні обласних музично-теоретичних олімпіад , відкриваючи нові таланти юних музикознавців. Понад 10 років  вона працювала  викладачем в ОДМШ, неодноразово проводила показові уроки з сольфеджіо для викладачів м. Херсона  та області.

Впродовж 2004 – 2006 рр. І.В. Якубовська розробила та відредагувала  навчальні програми з усіх музично-теоретичних дисциплін, а також програми  з педагогічної та лекторської практики.

Студенти класу І.В. Якубовської завжди отримують призові місця  в Міжрегіональних музично-теоретичних олімпіадах. Так, О. Авраменко посіла ІІІ місце (2005 р., м. Харків), В. Канюка — ІІ місце (2006 р., м. Донецьк), Ж. Березенко – ІІІ місце (2007 р., м. Донецьк). Багато випускників І.В. Якубовської поступають у вищі музичні навчальні заклади України.

ьми

Педагогічна, методична робота Ірини Василівни неодноразово була відзначена грамотами управління культури та туризму облдержадміністрації, міського відділу освіти, дирекції нашого училища.

У середині 80-х рр. – на відділ приходять молоді викладачі- колишні випускники училища: Олег Зиновьєвич Файнер (Донецька музична академія ім. С. Прокоф’єва),  Лілія Дмитрівна Батічкова (Вдовенко) – (Київська державна консерваторія ім. П. Чайковського). Теоретики, яких вела Лілія Дмитрівна,  добре пам’ятають  уроки з світової музичної літератури і згадують її з великою вдячністю. О.З. Файнер спеціалізувався на музично-теоретичних дисциплінах.

Пасічна Л. А.Лариса Анатоліївна Пасічна – випускниця класу В.В. Павковича та І.О. Муравської, педагог-теоретик, завідувач денним відділенням училища; закінчила Одеську державну консерваторію ім.  А.В. Нежданової. В училищі  викладає   – сольфеджіо, ЕТМ, гармонію.

Спочатку Л.А. Пасічна працювала викладачем ДМШ №4 м. Херсона, а  в ХМУ  —  з 1991 року. Паралельно зі студентськими групами вона веде групи учнів обласної дитячої музичної школи.  Давала кілька відкритих показових уроків (на базі ОДМШ та ШПП) з сольфеджіо для викладачів ДМШ  міста та області. Л.А. Пасічна працювала над питаннями методики викладання музичної літератури та сольфеджіо в ДМШ, вела ці дисципліни у спецкурсів теоретиків У 2005 році підготувала і провела методичний семінар-практикум з питань  авторської методики викладання сольфеджіо в ДМШ В.В. Павковича для викладачів ДШЕВ міста та області.

У зв’язку з відкриттям в училищі спеціалізації «Спів» розробила навчальні програми з сольфеджіо, гармонії, теорії музики. Навчальна програма з теорії музики Л.А. Пасічної надрукована державним методичнимцентром навчальних  закладів  культури і мистецтв України в м. Києві.

З 2005 року Л.А. Пасічна на посаді завідуючої денним відділенням. Під час підготовки до акредитації училища в 2006 році, разом з заступником директора з навчальної роботи Дробот Н.С., керувала роботою викладачів училища по складанню нових навчальних програм з усіх дисциплін. 34 з них були надруковані державним методичним центром навчальних закладів  культури і мистецтв України.

пра

У 2005-2008 роках виконує обов’язки секретаря атестаційної комісії та методичної ради училища .Всю свою роботу Л.А. Пасічна виконує сумлінно і якісно.

ЧепурнаВипускниця училища класу В.В. Павковича, Тетяна Іванівна Чепурна, повернулась в м. Херсон в 1996 р. після 15–річної педагогічної діяльності в Кіровоградському музичному училищі, закінчивши Донецький музично-педагогічний інститут (нині-державна музична академія ім. С. Прокоф’єва). Т.І. Чепурна –  старший викладач, завідує цикловою комісією теорії музики з січня 2007 року. За час роботи в ХМУ – серед дисциплін, які викладає Т.І. Чепурна, були  сольфеджіо і гармонія, а згодом — світова музична література, аналіз  музичних творів та методика викладання музичної літератури в ДМШ.

В 2004 — 2005 рр. – працюючи методистом обласного метод. кабінету управління культури та туризму облдержадміністрації, підготувала та провела методичну конференцію по авторській методиці викладання музичної літератури в ДМШ В.В. Павковича .

Т.І. Чепурна виступає з доповідями на методичних конференціях та ФПК викладачів–теоретиків ДМШ, постійно надає методичну допомогу викладачам шкіл естетичного виховання. Підготувала 5 обласних музично-теоретичних олімпіад.  Т.І. Чепурна виконує обов’язки старшого консультанта в школі педагогічної практики  ХМУ. Студенти  відділу «Теорія музики» під керівництвом Тетяни Іванівни беруть  участь у Всеукраїнських, Міжрегіональних музично-теоретичних олімпіадах та конкурсах. Так, О. Авраменко посіла III місце (2005 р., м. Харків), Ж. Березенко — III місце (2007 р., м. Донецьк), Н. Скворцова — II місце (2008 р., м. Харків). Випускники–теоретики класу Т.І. Чепурної успішно навчаються у музичних академіях країни.

З 1997 по 1999 рр. на відділі працювала випускниця ХМУ  талановитий  педагог — Лариса  Костянтинівна  Петроградова (Чайковська). Нині проживає в Ізраїлі.

Старюченко 2Одна з молодих талановитих педагогів – випускниця нашого училища – Наталія Анатоліївна Старюченко, яка закінчила два відділи (теоретичний, клас викладачів Н.О. Михайличенко,  О.Б. Соломонової, Е.І. Добрикіна та фортепіанний — по класу Л.Б. Кудрявцевої).

Паралельно навчалась у класі композиції Ю.В. Валерштейна, брала участь у створенні та постановці опери «Альонушка».

У 2002 році з відзнакою закінчила Одеську державну консерваторію ім. А.В. Нежданової; поступила в аспірантуру в клас професора Р.М. Розенберг.

Будучи ще студенткою музичного училища, Н.А. Старюченко  брала участь у спектаклях театру «Дует КД» разом з Е.І. Добрикіним та Л.П. Кльоновою. В училищі працює з 1999 р., викладає світову музичну літературу, музичний фольклор та українську музичну літературу. Паралельно веде групи в ОДМШ, розробляє нові форми в методиці викладання предмету, є керівником педагогічної практики. Полум’яна любов до національного мистецтва спонукала Н.А. Старюченко розширити фонд записів з фольклору та сучасної української музики, знаходити нову наукову літературу  з історії розвитку української  класичної та сучасної музики. Наталя Анатоліївна – один з провідних фахівців, хто активно використовує на уроках світової та української музичної літератури електронно – комп’ютерні системи. Роботу вона виконує з натхненням,  з любов’ю, з великою зацікавленістю, готує  студентів до музично-теоретичних олімпіад та конкурсів, де вони виборюють призові місця. Переможниці Міжрегіональних олімпіад: В. Канюка –  ІІ місце (2006 р., м. Донецьк) , Ж. Березенко — III місце (2007 р., м. Донецьк), переможниця  Всеукраїнської  олімпіади — Н. Скворцова — II місце  (2008 р., м. Харків). Також Н.А. Старюченко  готує зі студентами різних відділів роботи, доповіді на конференції, семінари  в межах училища, а зі студентами відділу «Теорії музики» —  наукові доповіді на Всеукраїнські та Міжнародні науково-практичні  та науково-теоретичні конференції. Так, в березні 2008 р. студентки А. Кобзарь і Н. Скворцова виступили з доповідями на конференціях в м. Кіровограді та  м. Києві  і мали  схвальні  відгуки від  членів журі.


020 021

Наталя Анатоліївна постійно бере участь в організації та проведенні обласних музично-теоретичних олімпіад серед учнів ДМШ та ДШМ міста та області, надає методичну допомогу викладачам-теоретикам музичних шкіл.

На сьогодні Н.А. Старюченко постійно підвищує свій професійний рівень. Вона є учасницею різних Всеукраїнських та Міжнародних конференцій у м. Дніпропетровську, м. Києві, м. Одесі, м. Івано–Франківську, м. Луцьку, м. Санкт–Петербурзі. Багато її статей опубліковано у різних збірках, в тому числі і затверджених Вищою Атестаційною Комісією України.

Багато з випускників Н.А. Старюченко продовжують навчання в музичних академіях країни. Кращі з них І. Годіна – викладач та аспірантка Одеської музичної академії ім. А.В. Нежданової;  Ж. Березенко, В. Созонова — студентки Донецької музичної академії ім. С. Покоф’єва, А. Онищенко — студентка Одеської музичної академії ім. А.В. Нежданової.

СтоляроваВикладач Наталія Володимирівна Столярова закінчила  два відділи ХМУ  (теоретичний, клас О. А. Липи та фортепіанний, клас О.І. Горшкова). Впродовж 2 –4 курсів вивчала композицію в класі Ю.В. Валерштейна. По закінченню Одеської державної консерваторії ім. А.В. Нєжданової (клас викладача О.В. Сокола) почала свою трудову діяльність в Херсонському училищі культури, де викладала всі предмети музично–теоретичного циклу: аналіз музичних творів, сольфеджіо, гармонію, теорію музики. З 1999 р. – працює в ХМУ на відділі «Теорії музики», викладає музично–теоретичні дисципліни на виконавських спеціалізація. Н.В. Столярова вперше  в Україні розробила програму по гармонії джазу та джазовому сольфеджіо для  відділу «Музичне мистецтво естради». Ця програма видана і достатньо  відома серед викладачів  музичних   училищ України.

Н.В. Столярова активно бере  участь в концертній діяльності училища в якості ведучої.  Впродовж кількох років  веде концерти  естрадного відділу, джазового студентського колективу та відділу струнно-смичкових інструментів. Разом із художнім керівником  та диригентом оркестру народних інструментів ХМУ К.В. Петровим розробила декілька музичних проектів, серед яких: «Астор Пьяцолла та його Нуево танго», «Музика бароко» та інші.

Н.В. Столярова — талановитий педагог-теоретик, яка має великі перспективи в подальшій діяльності на відділі.

тачтОдна з представників молодого покоління педагогів — Вероніка Володимирівна Алексєєнко — випускниця класу О.А. Липи та класу композиції Ю.В. Валерштейна. В 2002 р. закінчила Харківський інститут мистецтв ім. І. Котляревського по класу композиції та інструментовки. За період навчання було написано багато творів, серед яких  фортепіанний цикл «Екзотичні картинки», що був виконаний на Міжнародному конкурсі в Голландії в номінації «Твір сучасного українського композитора», соната для віолончелі та фортепіано, вокальний цикл на вірші Юефу, «Музика для двох фортепіано та ударних», «Три дитячі хори на вірші С. Маршака», струнний квартет, естрадні пісні, «Симфоніетта» та багато інших. В 1999 р. В.В. Алексєєнко посіла III місце в конкурсі молодих композиторів, організованому Харківською Спілкою композиторів в номінації вокальних жанрів «Романс». Зараз Вероніка Володимирівна пише багато нових музичних творів, працює як педагог-теоретик та виконує  з великим ентузіазмом адміністративну роботу, відповідаючи за все концертне життя   училища.

КУЦВалерія Олександрівна Куц  – одна з наймолодших викладачів відділу, випускниця класу О.А. Липи. У 2004 р. закінчила Одеську державну консерваторію ім. А.В. Нежданової. Має досвід педагогічної роботи в ДМШ № 1 м. Херсона та вже 5 років успішно працює в Херсонському музичному училищі. Основний предмет В.О. Куц – світова музична література. Валерія Олександрівна – автор розробки програми дисципліни «Аналіз виконавських стилів» для студентів відділу «Спів» та «Оркестрові духові та ударні інструменти», яку викладає з великою зацікавленістю. Не  дивлячись на невеликий педагогічний досвід, В.О. Куц вже третій  рік  викладає спеціальний курс світової музичної літератури. І  є певні перемоги, її випускники 2008 року успішно склали вступні іспити до музичних вузів України. В. Созонова стала студенткою Донецької музичної академії  ім. С. Прокоф’єва, А. Онищенко — Одеської  ім. А.В. Нежданової.

Копия (3) 0702_Teoretiki CІнга Володимирівна Щербак – також випускниця класу О.А. Липи. Після закінчення Одеської державної консерваторії ім. А.В. Нежданової працює в училищі чотири роки. Але за цей період вона показала себе як відповідальний, талановитий педагог. Другий рік Інга Володимирівна веде спеціальний курс сольфеджіо, викладає гармонію, теорію музики, сольфеджіо на виконавських відділах. Успішно працює в обласній дитячий музичній школі. І.В.Щербак – педагог від природи, вдумлива, принципова, професіонал своєї справи, тому є всі передумови до успіху в її педагогічній діяльності.

IMG_1904Для кращого забезпечення навчального процесу в училищі відкрито кабінет звуко-відео-запису, яким завідує Олександр Сергійович Туркач – старший лаборант відділу «Теорії музики», він сумлінно виконує свою роботу, якісно здійснює звукову режисуру всіх загально-училищних заходів (конференцій, зборів, олімпіад, студентських вечорів).

Постійно оновлює музичний архів училища, поповнює його аудіо- та відеозаписами.

Як звукорежисер, він записав концертні виступи хорового колективу, симфонічного оркестру, ансамбль бандуристів під керівництвом Н.П. Мазур, струнний квартет під керівництвом Н.С. Дробот, ансамбль баяністів класу П.М. Башмакова та солістів-виконавців  ХМУ.

Робота О.С. Туркача – надійний технічний «тил» відділу та училища.

З 1973 р. відділ проводить обласні музично-теоретичні олімпіади і конкурси серед учнів ДМШ і ДШМ міста та області, виявляючи талановиту творчу молодь, перспективних юних музикантів. Одною з  переможців першої олімпіади в  нашому училищі була О.А. Липа, тоді ще учениця Голопристанської ДМШ.

Лауреати олімпіад останніх років – це  студенти нашого відділу: Н. Скворцова, Д. Смирнова, І. Мудролюбова, А. Смєшко та фортепіанного – М. Суслова, Т. Канюка, А. Суслова, В. Хуторна , Є. Кудряшов, П. Кордовська.

Викладачі відділу І.В. Якубовська, Т.І. Чепурна, В.К. Анікеєва, Л.А. Пасічна — беруть участь в обласних методичних конференціях, виступають з доповідями по методиці викладання сольфеджіо та музичної літератури в ДМШ, дають відкриті уроки на базі школи педагогічної практики та  ОДМШ.

Наші студенти – постійні учасники Республіканських,  Міжрегіональних, Всеукраїнських музично-теоретичних олімпіад , де виборюють призові місця (О. Авраменко – III місце ( 2004 р., м. Харків,) , В. Канюка – II місце ( 2006 р., м. Донецьк), Ж. Березенко – III місце ( 2007 р., м. Донецьк), Н. Скворцова – II місце (2008 р., м. Харків).

Кожен рік в училищі дає свій звітний концерт клас композиції, яким керує Ю.В. Валерштейн.  За останні 10 років багато випускників цього класу стали студентами композиторських факультетів музичних вузів м. Києва та м. Харкова. Це — С. Поплавський, Д. Малий, О. Малацьковська. А вже закінчили навчання — О. Бідніна, А. Липко, В. Паллай, Ю. Лелюк, А. Чорний

Серед молодого покоління композиторів училища — А. Кобзар посіла III місце на Міждержавному конкурсі молодих композиторів ім. Л. Ревуцького в номінації «Фортепіанна музика» (2008 р., м. Чернігів).

Студенти відділу «Теорія музики» беруть активну участь у підготовці та виступах на різних науково – теоретичних конференціях. Так,  у березні 2008 року Н. Скворцова та А. Кобзар,  студентки III курсу, стали учасниками  Всеукраїнської науково – практичної конференції «Академічне народно–інструментальне мистецтво України: проблеми збереження та розвитку в сучасній соціокультурні» в м. Кіровограді та в X Всеукраїнській науково–практичній конференції «Молоді музикознавці України» м. Київ (науковий керівник — Н. А. Старюченко).

001

Викладачі відділу всіх поколінь вдячні корифеям Херсонського музичного училища: В.В. Павковичу, Ю.В. Валерштейну, І.О. Муравській, Е.І. Добрикіну, Д.С. Жерніченко, Л.М. Печериченко, Л.М. Башировій, які є фундаторами відділу «Теорія музики», за їх  працю у вихованні  спеціалістів високого рівня. Завдяки їх невтомній праці ми маємо сьогодні на відділі прекрасних викладачів, які працюють, продовжуючи традиції  своїх  Великих Вчителів.

Сьогодні маємо багато цікавих задумів і планів щодо повсякденної та майбутньої роботи, сподіваємося, що наступне покоління викладачів та студентів відділу «Теорія музики»   буде високо нести звання теоретика — музикознавця, зберігати  надбання  відділу, його історію, як і  історію нашого Херсонського  музичного училища.

 

 

ДОДАТОК

Людмила Печериченко

ВСЕВОЛОД    ПАВКОВИЧ

                     ВступлениеЯ хочу воспеть новеллойЧеловека, чья судьба

Глубоко меня задела,

Больно в памяти легла

 

Где ты, Всеволод родной,

Человек наш дорогой?

Если слышишь — отзовись,

Подай голос, не ленись!

 

На стене в четвертом классе

Уже много — много лет

Висит скромный твой портрет.

И насмешливо с портрета

Ты тайком на нас глядишь,

И за каждым нашим шагом

Очень пристально следишь.

Нас окинув строгим взглядом,

Ты садишься с нами рядом

И урок проводишь с нами,

Только нашими устами.

 

Так память о тебе бессменно

Несет отдел наш непременно

От перемены до перемены

Нам кажется, что сейчас придешь,

На стенде объявление прочтешь

И скривишь очень милую улыбку,

Заметив в объявлении ошибку.

И тихо спросишь: « Как так, господа!

Для вас, быть может, это ерунда,

Но так писать, позвольте, тут негоже,

Смотрите, ну на что это похоже?

 

Затем зайдешь в свой третий класс

И, мило поприветствуете нас,

Достанешь из портфеля ноты,

Отбросив мигом все заботы,

Начнешь задачки проверять

И на рояле их играть,

Потом ошибки в них искать,

Черкая, охать и вздыхать…

 

Был композитором он и поэтом,

К операм детским писал либретто,

А затем музыку. Каждое лето

Он фортепьянные пьесы писал,

Много диктантов насочинял.

Учебник создал современной гармонии,

И хотя сам не писал симфонии,

Все же следил до последних лет

За музыкой, что выходила в свет.

Свои статьи отсылал в столицу,

В них он громил, не взирая на лица,

И композиторов, и их симфонии

Там, где они не в ладах с гармонией.

                         * * *

Скромная одежда: вортник-запашка,

Серый костюм, голубая рубашка,

Плащ темно-серый, серая фуражка.

Так и ходил он с душой на распашку.

 

Деньги, что приносил с работы,

Тратил только на книги и ноты.

 

На завтрак — булочка с молочком,

Обедал в диетстоловой тайком, На

ужин кефир пил с черствым хлебом.

Стоял у окна, любовался небом.

 

Очень любил он собак и кошек,

Часто подкармливал их жменькой крошек.

 

Но больше всего любил работу,

Важнее не было заботы,

Чем план к уроку написать,

Или конспект любой создать.

 

Жил одиноко он в суетном этом мире,

Бродил по частным, недостроенным квартирам,

Где с холостою ледяною тишиною

Упрямо спорил он, до хрипоты, порою.

 

И, наконец, после долгих скитаний

Комнату дали в училищном здании.

А чтобы не помер в тоске смертельной,

Его поместили за стенкой котельной.

Зимой по ночам громыхали трубы,

Яростно сыпался в топку уголь.

Хлынули вдруг на него ненароком

Сны-неразберихи шумным потоком.

Приснился ему однажды сон.

Еще до того, как приехал в Херсон,

Жил он в граде Киеве стольном,

Имел квартиру, жил пристойно.

Была у него небольшая семья –

Красавица — молодая жена.

Работал он в Киевской консерватори

Да были золотые времена!Учиться к нам студенты шли тогда,А коль попали уж сюда,

Черпали знания до дна.

 

Они Павковича урок

Священно действием считали

И никогда не пропускали

А если что не так – рыдали

 

Учились у него и педагоги

И в класс войдя, уже с порога,

Они с волнением внимали  

Ту атмосферу, ей дышали,

И все слова его глотали,

Как упоительный нектар!

Имел, видать, он божий дар.

 

За глаза теоретики-девочки

Его ласково звали Севочкой.

Он был прекрасен: высокий рост,

Скромен, застенчив, в общении прост.

Сутуловат был немного в плечах,

Пронзительный ум светился в очах.

Карие очи, горбинкою нос,

На голове копна черных волос.

 

Жил он отшельником, словно в келье

Спал одиноко на жесткой постели

Ни дивана, ни стола,

Ни рояля, ни ковра,

Ни телевизора, ни телефона,

Не было даже магнитофона!

 

Умывальник с миской,

Под миской — скамейка,

Под скамейкой ведро.

Вот и все добро.

Но добра, все же, было много вокруг,

Хоть его было трудно заметить вдруг.

 

Это книги и ноты, что под стенкой стопками,

Уходя в потолок крутыми тропками,

Простирали оттуда к хозяину руки

И берегли его ум от скуки.

 

В быту рассеян, но все потому,

Что предан искусству был одному.

 

В работу всегда погружен с головой,

Много читал, сочинял порой,

Изучал языки – немецкий, французский,

Знал неплохо язык итальянский.

 

Остановившимся мгновеньем

Во сне смешались дни и ночи,

Он сладостно, и с нетерпеньем

Вернуть воспоминанья хочет…

 

Но вдруг, как в реку осунулись

Те злополучные года

И жгучей болью обернулись,

Борьбы, страданий, мук лета.

А за стеной грохочут трубы

Как будто вновь пришла война

И стоны прорвались сквозь зубы,

И чаша горького вина

Теперь  уж выпита до дна.

И разбилось все, словно, о скалы,

Не повернуть уже все сначала.

И хотелось думать только о смерти

В этой безжалостной круговерти.

                  * * *

Каменистой дорогой крутой

Он шагал тяжело по жизни

С вечной любовью той,

Короткою и капризной.

 

А вокруг были женщины разные

И разумные, и прекрасные!

Все они влюблены были в Севочку,

Обожали его даже девочки.

 

Но ему нужна была только Она,

Только его, его жена,

Только та, которой уж нет,

И в память о ней он дает обет:

В сторону женщин не глядеть

И в одиночестве умереть…

Шел он к нам тернистой тропой,

Шел он к нам, гонимый судьбой.

Продираясь с трудом сквозь леса

Молчаливых зеленых сосен…

 

Из легенды пришел и ушел навсегда

Окунувшись в багряную осень…

 

Октябрь 2001 г., г. Херсон     

За спогадами Е.І.Добрикіна

Всеволод Володимирович Павкович

Первый раз имя Всеволода Владимировича Павковича я услышал в начале 60-х годов от мамы, тогда преподавателя ДМШ №1 г. Херсона. Я учился в Харькове, в музыкальной десятилетке, в Херсон приезжал только на каникулы, и мама рассказывала о замечательных педагогах ДМШ, с которыми вместе работала -А.Ч. Масловской, В.А. Дублянском, сестрах К.П. и Н.П. Дидовых и др. Тогда же она рассказала и о Всеволоде Владимировиче: «Есть у нас такой прекрасный теоретик, на уроки которого с радостью приходят даже те дети, которые не очень любят сольфеджио и муз. литературу». Но поскольку во время моих приездов в Херсон в музыкальной школе тоже были каникулы, встретиться и познакомиться со Всеволодом Владимировичем удалось не сразу. Только где-то в году 62-м — 63-м я побывал на его уроке по музыкальной литературе, после которого он подарил мне несколько своих конспектов — если не ошибаюсь, по творчеству Бородина и опере «Князь Игорь». Учебников по муз. литературе для школ тогда вообще не было, и он делал конспекты для каждого ученика. И в дальнейшем, где бы он ни работал — в школе ли, в училище — В.В. по каждому предмету, по каждой теме делал очень тщательные конспекты. Не для себя — для учеников. Как ему удавалось в то время делать такое количество копий — для каждого ученика — для меня так и осталось загадкой.

Потом я услышал имя В.В. Павковича — неожиданно для себя — уже будучи студентом консерватории. Мой научный руководитель, зав. кафедрой истории музыки Галина Александровна Тюменева как-то спросила: «Эдик, вы же из Херсона? Вы знаете там такого теоретика — педагога — Павковича? » Я сказал, что знаю. «Передавайте ему привет от его бывшей — ещё до войны — ученицы. Я училась в Харьковском Музыкально-драматическом институте, а он был доцентом кафедры. Мы очень любили его лекции и его занятия.» От неё я и узнал о сложной, трагической судьбе Всеволода Владимировича… Потом, почти всегда, когда я уезжал на каникулы в Херсон, Галина Александровна передавала приветы В. В., а когда я возвращался, конечно же, с ответными приветами, всегда расспрашивала о нём, его здоровье, его жизни. К сожалению, я не так много мог рассказать ей о личной жизни Всеволода Владимировича. Если как педагог он бывал всегда «открыт», делился своими педагогическими «секретами», охотно пускал на свои уроки -даже без предварительного предупреждения, то в чисто человеческом плане он был, скорее, «закрыт», одинок, замкнут и не любил «пускать» в свои личные переживания. Да и образ его жизни, и наша разница в возрасте мало способствовали этому. Лишь иногда я заходил в его крохотную комнатку в педагогическом общежитии во дворе старого корпуса музыкального училища — стена в стену с вечно гудящей котельной — и, кроме самой необходимой спартанской обстановки, видел только книги, ноты, клавиры, пластинки и конспекты. Опять — горы конспектов — теперь уже для учащихся — теоретиков училища. Чего греха таить -все преподаватели — теоретики постоянно «паслись» в его библиотеке и фонотеке, обращаясь к нему с многочисленными просьбами. И он всегда находил и давал нам все издания и пластинки, только просил: «Приходите заранее, не перед самым уроком — у меня не так-то просто что-то найти». И при этом улыбался, как казалось, немножко даже виновато.

На педагогических советах и заседаниях отдела он бывал всегда. Выступал редко. Но если уже брал слово, говорил очень точно, очень ёмко. А если вопрос был конфликтным и очень справедливо. Всегда мягко и по-доброму. Если бы в училище было что-то вроде «третейского суда», то лучшей кандидатуры судьи найти было бы невозможно… Он не очень любил выступать на обсуждении открытых уроков своих коллег. А если выступал, то говорил преимущественно о хорошем. Об остальном — очень мягко, деликатно, и, как правило, в форме пожеланий.

Так получилось, что в первый год своей работы в училище мне пришлось вести сольфеджио в группах пианистов. (Кстати, в первый и последний раз за 30 лет работы в училище). Консерваторию я заканчивал как историк, опыта преподавания сольфеджио практически не было. И, конечно, хотелось посетить уроки тех, у кого этого опыта было уже куда больше. Начал ходить на уроки к Е.В. Валерштейну, И.А. Муравской, и, конечно, В. В. Павковичу. У каждого из них были свои «изюминки» преподавания. У В.В. -безукоризненное планирование урока. Он очень много успевал за это время сделать. И интересные формы работы над диктантами, которые сочинял обычно он сам. Но главное, что покоряло на его уроках -атмосфера их проведения. Я бы назвал её «доверительно- добродушной требовательностью». Вот такие, казалось бы, не сочетаемые слова. Обращение к девушкам — теоретикам — только на «вы», очень мягкая, доброжелательная манера разговора, часто с улыбкой, доверие к словам, никакого мелочного контроля. Но при этом всё доводилось до логического завершения, до качественного результата работы. И ещё. Он никогда — по крайней мере внешне — не делил своих учеников на «сильных» и «слабых», талантливых и не очень… (хотя были, конечно, всякие). И всегда учитывал индивидуальную работу каждого, выполнение всех заданий. Потом я стал бывать, в основном, на его уроках анализа музыкальных произведений, который вёл и сам. Работал он необыкновенно тщательно, «до мелочей». И очень много внимания уделял музыкальным образцам, примерам. Их было десятки — как говорится, на все случаи. Особыми образцами для него были Сонаты Бетховена. Не могу утверждать точно, но, по-моему, все бетховенские Сонаты были проработаны им необыкновенно подробно, в деталях, чуть ли не по тактам. И на их основании он изучал практически все особенности классических музыкальных форм. В последние годы он уже не вёл курс анализа, и подарил мне тетрадку, где была разработана практическая часть курса. Когда я познакомился с ней, то поразился глубине разработки буквально каждой темы: десятки произведений, сотни примеров из них… И всё строго классифицировано, с точным указанием даже порядкового номера тактов. И отдельно —

индивидуальные домашние задания — произведения для анализа. Не скрою, я очень многое почерпнул для себя из этой скромной тетрадочки в твёрдом темно — зелёном переплёте…

Кстати, ещё два слова о диктантах по сольфеджио. Как известно, на вступительных экзаменах в училище (а конкурсы в те годы были весьма большие) диктант по сольфеджио был обязательной формой для всех специальностей. И тогдашний директор училища В.И.Кузнецов доверял сочинение экзаменационных вступительных диктантов только Всеволоду Владимировичу.

Он всегда работал в классе №3 старого корпуса, практически тоже в «спартанской обстановке», в которой выделялся только рояль, о котором ещё при жизни Всеволода Владимировича говорили: «Рояль Павковича». На уроках он играл не очень часто, но всегда «к месту» и стилистически точно. Лишь гораздо позже я узнал, что он ещё и сочинял музыку, в том числе, и фортепьянную. Рукопись одного из своих сочинений (они никогда не издавались) — Родно для фортепьяно — он подарил моей маме. А его произведения (по-моему, это были Прелюдии) играла в училищных концертах Елена Константиновна Набокова.

Не могу даже точно сказать, почему, но я (да и не только я) ассоциировал облик В.В. с обликом Д.Д. Шостаковича. Впрочем, чисто внешнее сходство несомненно было — портрет Павковича, который появился в классе №3 после его смерти, некоторые, особенно те, кто не знал его при жизни, принимали за портрет великого композитора. И дело, по-видимому, не только в чертах внешнего сходства. Их роднило нечто большее — какая-то отрешённость, взгляд «внутрь себя», ощущение глубочайшей ответственности за других, за всё, что происходит вокруг… Пусть не покажется слишком смелым это сравнение. Каждый — и великий композитор и скромный педагог — теоретик, люди сложных драматических судеб, были одинаково преданы делу, которому себя посвятили. Я много работал после смерти В.В. в классе №3, в ЕГО классе. И мне всегда казалось, что и его фотография, и сменивший её портрет были как бы обращены и ко мне лично, и к тем новым ученикам, которые приходили в этот класс…

В 1981 году я стал заместителем директора училища. До этого — при разных завучах — все учебные расписания составлял в училище только ОДИН человек — Всеволод Владимирович, накопивший огромный опыт в этом многотрудном — особенно для условий расписания МУЗЫКАЛЬНОГО училища — деле. Я решил рас­писания составлять только сам — всё таки завуч должен знать учебный процесс «изнутри». Я пришёл к В.В. — он лежал больной — и сказал ему о своём решении. Мне показалось, что он немного растерялся и… обиделся. Может быть, решил, что я ему «не доверяю». Но потом сказал: «Возможно, Вы правы. Попробуйте! Но это очень трудно. Если что приходите, помогу». Несколько дней я «провозился» со своим первым, «самостоятельным» расписанием. За это время В. В. поправился, и я принёс ему расписание » на рецензию». Он тут же нашёл несколько ошибок и два — три варианта возможных улучшений. Поработав вместе со мной, он на прощание сказал: «Вы знаете, Эдуард Ильич, что главное в расписании? Чтобы и ученикам и педагогам было максимально удобно». К чему я и стремился в следующие 12 лет.

В 1970-м году у нас с Всеволодом Владимировичем был первый «совместный» выпуск теоретиков — он вёл все теоретические предметы, я — последний курс музыкальной литературы. У него это была, по-моему, вторая группа (первый выпуск на теоретическом отделе состоялся в 1965-м году), а у меня — первая. Среди выпускниц этого года — В.К. Аникеева, ныне педагог училища, И.А. Ускач, А.Д. Расина- потом педагоги городских ДМШ (обе сейчас живут в Израиле),

О.В. Крамаровская — тоже педагог ДМШ. А всего — 7 человек. Помню, В.В. пришёл на выпускной экзамен по муз. литературе и отсидел его от начала до конца. А потом поблагодарил меня за хорошую подготовку группы. Я, в свою очередь, сказал: «Но ведь тут в основном Ваш труд, Всеволод Владимирович! Вы с ними работали 4 года, а я — только один». А он ответил: «Они просто сами очень хорошо работали». Потом улыбнулся: «Ну, и я старался». Вот этому-то «старанию» и была посвящена вся педагогическая и творческая жизнь этого замечательного человека — ВСЕВОЛОДА ВЛАДИМИРОВИЧА ПАВКОВИЧА.