Оркестрові духові та ударні інструменти

 

001

Вже з 1905  року  —  від відкриття музичних класів, існували спеціальні класи гри на всіх духових інструментах (флейта, гобой, кларнет, фагот, валторна, труба, тромбон).

Одними з перших викладачів, які працювали в музичному училищі були  випускники Санкт-Петербурзької консерваторії: І.А. Харламов, С.О. Бармотін, І.Є. Борщевський, В.А. Зінгеров, С.Х. Векслер та Р.Х. Векслер. Викладачі училища Н.М. Карпачевський та К.Л. Стучевський – вели клас духових інструментів на Літніх Капельмейстерських курсах. За цей період було створено перший  оркестр духових інструментів під керуванням С.Х. Векслера, який також організував музичні курси для дорослих з викладанням гри на духових інструментах.

Після революції, в 20-ті – 30-ті роки, відділ продовжував працювати з деякими перервами. Найбільший розквіт відділ здобув на початку 30-х років, коли було здійснено набори у всі класи духових інструментів (флейта, гобой, кларнет, фагот, валторна, труба, тромбон), струнно-смичкових і відродився  симфонічний оркестр.

У повоєнні роки на відділі починає формуватися новий склад викладачів. Серед них – М.Ф. Марценко    (на той  час  директор     училища), І.Є. Максименко, Н.В.   Каган, Г.П. Блувштейн, А.Ф. Бондаренко, М.Я. Толстиков, Л.Л. Дзевіонтковський, В.П. Ананьєвський.

У 1948 році Комітетом у справах мистецтва УРСР на відновлення Херсонського музичного училища був призначений завідуючим учбовою частиною та викладачем з класу труби та тромбону Володимир Васильович Павловський (1903-1979 рр.). Народився він у м. Курську (Росія), закінчив Проскурівське міське училище (нині м. Хмельницький), у 1921 році переїхав до м. Києва, а у 1922 – добровільно пішов на службу у воєнний музичний підрозділ. Через чотири роки 002здоров’я і почав працювати на  Цукровому заводі, а у вільний від роботи час організував духовий оркестр і був його керівником.

Після закінчення Київської державної консерваторії в 1937 році, де  його викладачем був  відомий музикант,  корифей,  професор          В.М.     Яблонський, В.В. Павловський почав працювати у музичному училищі в  м. Артемівськ.

У роки війни він був евакуйований  з родиною до м. Алма-Ата, де працював в Казахському академічному театрі опери та балету і театрі Російської драми. а з 1943 р. – артистом оркестру Чернівецького драматичного театру  в м. Кемерово.

Після евакуації у 1944 р. Володимир Васильович повернувся в Артемівське музичне училищу, а в 1945 р. був переведений у Дрогобицьке музичне училище.  Через три роки, з 1948 р. і до останніх років життя працював в нашому навчальному закладі.   Не дивлячись на тяжке матеріальне становище ХМУ у повоєнні роки, В.В. Павловьский підняв на високий рівень діяльність усього колективу та зумів організувати роботу на відділі духових інструментів. Викладацька діяльність була для Володимира Васильовича святом. Для кожного студента він знаходив індивідуальний підхід: «Учень – це найкраща  пам’ять про вчителя . Свідомість того, що ти в ньому продовжуєш себе, сповнює гордістю»,  —  так казав  В.В. Павловський.

003Крім    духових     інструментів В.В. Павловський все життя викладав  і теорію музики на виконавських відділах, зарекомендувавши себе як талановитий викладач- теоретик.         Він був чудовою і скромною людиною, яка фанатично любила музику, своїх учнів, свою справу. Своє творче життя він віддав нашому місту, нашому училищу. В.В. Павловський  виховав понад 200 випускників-виконавців.  Серед них – Б.Я. Осипенко, Л.І. Лисенко, В.В. Шаповаленко, які згодом стали викладачами нашого училища; В.М. Баранов – працює зав.відділом духових інструментів Хмельницького музичного училища; А.С. Степанов – артист оркестру театру опери та балету м. Самара (Росія); С.Г. Горовий – кандидат мистецтвознавства, професор  кафедри естрадного та джазового виконавства Донецької музичної академії ім. С. Прокоф’єва;  Л.О. Жилкіна – заслужена артистка України,  солістка оркестру Львівського театру опери та балету і баг004ато інших.

За свою роботу В.В. Павловський одержав  знак «За відмінну працю» та більше 40 подяк та грамот від Міністерства  культури СРСР та УРСР. А  у 1971 році,    разом   з     П.   Вірським, Д. Гнатюком, А. Штогаренком,  був нагороджений,  однією з найвищих, на той час, нагород – орденом Жовтневої революції.

Традиції Великого вчителя продовжують його вдячні учні в нашому училища, а також в різних музичних колективах.

005Яскравою сторінкою в історії відділу є творча діяльність випускника Київської державної консерваторії по класу оперно-симфонічного диригування та по класу флейти Леопольда Леопольдовича Дзевіонтковського   (1905-1988 рр.).  Довгий час він  працював у різних музичних училищах СРСР на посаді директора, був художнім керівником та диригентом симфонічного та духового оркестрів, працював у театрі музичної комедії  у  м.  Красноярську,      м.    Архангельську, м. Іжевську,  м. Полтаві, м. Івано-Франківську.

По згадках його учнів, серед яких народний артист України Г.А. Вазін, В.М. Олексій, Є.П. Довбиш, він був дуже скромною інтелігентною людиною.Трудова і педагогічна діяльність Л.Л. Дзевіонтковського в Херсонському музичному училищі  починається  з 1954 року.

З великою повагою відносився він до своїх учнів, завжди втілював в них віру у себе, у свій талант, але і вимагав максимальної віддачі.

006

У повоєнний період Л.Л. Дзевіонтковський став першим диригентом симфонічного оркестру ХМУ, довгий  час  працював з цим колективом,  віддаючи всі свої  творчі сили для його становлення і розвитку його діяльності.

Ім’я  талановитого музиканта, великого майстра-педагога, прекрасної людини  Л.Л. Дзевіонтковського навічно увійшло в літопис музичної культури Херсонщини,  в історію музичного училища.

Дзевіонтківська Ірена ЛеопольдівнаПоряд з Леопольдом Леопольдовичем багато років в училищі працювала його дружина – Ніна Олексіївна Дзевіонтковська, вела клас кларнета та загальне фортепіано. Добрий, чуйний  викладач,  вона  виховала багатьох прекрасних спеціалістів. Родина Дзевіонтковських – це династія музикантів. Старша дочка, Ірена Леопольдівна, після закінчення ХМУ, майже 40 років успішно  працює концертмейстером на відділі духових інструментів. Молодша, Вікторія, також закінчила ХМУ по класу флейти. Онук, Леопольд — по класу саксофона, зараз працює в Німеччині.

 

ОсипенкоЩе одна яскрава постать  серед старшого покоління викладачів  відділу — Борис      Якович       Осипенко,  учень В.В. Павловського. Після закінчення (1958 р.) Київської державної консерваторії      (клас              професора   В.М. Яблонського) він майже 40 років свого життя присвятив Херсонському музичному училищу. Викладав гру на  тромбоні та тубі, працював завідуючим відділом, керівником оркестру духових інструментів.

Тонкий  музикант і чудова людина він заслужив велику повагу серед колег і студентів, тому його всі  й і досі називають по-родинному –  «батьком». За роки своєї педагогічної діяльності в ХМУ він виховав  багато спеціалістів    високого рівня. Зараз Борис Якович  на заслуженому відпочинку.

007В 1965 році розпочинає свою педагогічну  діяльність  Олег Михайлович Мілютін (1940 — 1993 рр.), людина, водночас, щасливої і трагічної долі.

Вихованець дитячого  будинку, він  навчався у військово-музичній  школі однієї з військових частин м. Одеси. Потім  в Одеській державній  консерваторії (клас І.Д.   Леонова)   та В.П. Базилевича (диригування).

З 1964 року – працює в м. Херсоні, спочатку –  в оркестрі обласного музично-драматичного театру ім. М. Куліша, а через рік – в  музичному училищі, де працював  майже 30 років, виховуючи майбутніх трубачів та диригентів. Декілька років він очолював оркестр духових інструментів, змінивши за пультом Б.Я. Осипенка. 009Новый рисунок (6)Завдяки зусиллям  Олега Михайловича було відкрито клас саксофону та  естрадний оркестр, який  згодом перетворився  у  великий джаз-бенд  училища. Цікаві програми, дуже кропітка робота над партитурою, кожною партією, виховання    в    учнів      «почуття   колективу», відповідального ставлення до оркестрової гри, зробили студентський     колектив      під      керуванням О.М. Мілютіна по-справжньому професійними. Накопичення великого різноманітного репертуару, блискучі диригентські та організаторські здібності   О.М. Мілютіна  стали запорукою успіху його колективів.

Він виховав багато виконавців-трубачів та  прекрасних диригентів, які працюють у різних куточках нашої країни та зарубіжжя, продовжуючи   традиції свого вчителя. Кращі з них –  О. Калінько – соліст Національного театру  опери та балету ім.Т. Шевченка.

До останніх днів Олег Михайлович зберігав оптимізм, творче натхнення,  людяність, любов до мистецтва і до життя.

Наприкінці 60-х та у 70-ті роки  в училище приходить нове покоління викладачів: В.М. Олексій,        Є.П. Довбиш,       Г.А. Вазін,    Л.І. Лисенко,   В.С. Мещеряков, Г.І. Богданова, Д.Я. Кратасюк,  В.В. Шаповаленко. Усі вони складали творчу основу відділу і більшість з них – випускники ХМУ,  які повернулися до рідного училища,  здобувши освіту у вищих музичних закладах.

011

 

Перший з цієї плеяди — Василь Миколайович Олексій – випускник нашого училища,  закінчивши Одеську консерваторію ім. А.В. Нежданової (клас професора  В.П. Повзуна), багато років він очолював відділ.  Чудовий виконаОлексійвець-кларнетист,  професійність якого  знають на тільки в Україні, але й в Росії, Польщі, Німеччині, Естонії, Фінляндії, Франції та ін.

Досвідчений викладач-методист, автор роботи «Перманентне дихання при грі на дерев’яних духових інструментах», була видана у м. Києві та м. Москві  (1988 р.),  Василь Миколайович неодноразово запрошувався на республіканські та обласні методичні конференції, семінари як один з основних доповідачів.

У 80-ті  В.М. Олексій був єдиним представником навчальних закладів України, в координаційному методичному центрі  Міністерства культури СРСР, а  також був членом контрольної  комісії  методичного кабінету Міністерства культури України.

Крім музики є у Василя Миколайовича ще одне захоплення – поезія, він є членом Спілки письменників України.

Поетична збірка «То, что звучит во мне…» ( 2005 р.) —  літературний дебют відомого музиканта,  хоча вірші Василь Миколайович почав писати ще у 70-ті  й нерідко друкувався у  різних періодичних виданнях.  Доброта і внутрішня непоступлива стійкість у суворих випробуваннях часу, причетність до усьогоземного і чутливість душідо високого, небесного звучання – ці різні грані в органічній двоєдності співіснують в  ліричній особистості автора:  

О, музыкальный звук!

Как ты прекрасен!

Живой и нежный,

Ты лишь  мне подвластен!

Года, мечты – все позади,

А ты все страстен.

Какое счастье – путь судьбы

Мой не напрасен.

Аккорд  последний  прозвучал,

 и зал весь в шоке!

 А мы на сцене, звук и я,

Мы одиноки….        

Здатність бути чутливим до проблем інших проявилась  в активній громадській діяльності Василя Миколайовича, коли він був обраний депутатом міської ради, тепер є помічником — консультантом  депутата Верховної Ради від компартії України – Катерини Самойлик.

 

Довбиш Євгеній ПавловичОдним з прекрасних викладачів та музикантів часу був  Євген Павлович Довбиш (1946-2006 рр.) – випускник училища        по   класу         фагота             Л.Л. Дзевіонтковського. Навчався в  Донецькому музично-педагогічному  інституті (клас проф. Є.Р. Носирєва та  Г.П. Костринського). Після закінчення –  повернувся в рідне училище і 35 років життя плідно працював, віддаючи всі сили педагогічній справі .

Згодом Є.П. Довбиш став самим досвідченим спеціалістом по класу гобоя і фагота в Херсонській області.

Він був вимогливим до учнів, не допускав жодної фальшивої ноти у виконанні. В своїй педагогічній роботі Євген Павлович  навчав не тільки грі на інструменті, а й був відмінним вихователем. Він вкладав учням почуття відповідальності, виховував в них гідних людей та музикантів.

Його методичні доробки і різні аспекти педагогічного процесу продовжують його учні.

Багато з них зараз працюють в кращих оркестрових колективах України та близького зарубіжжя:  А. Толочьянц, В.О. Сергєєв, О. Гардаш  та ін. С. Кагадій працював зав.відділом духових та ударних інструментів у Вінницькому музичному училищі; Ю.Р. Халілаєв – працював солістом Херсонської обласної філармонії, зараз – викладач ХМУ.

Любов  до життя,  до людей яких Є.П. Довбиш обдарував щирістю свого серця, складали невід’ємну  якість цього педагога-музиканта,  якого ми будемо пам’ятати завжди.

 

ВазінДіяльність народного артиста України,   засновника, диригента та художнього керівника камерного оркестру «Гілея» Херсонської обласної філармонії. Георгія Андрійовича Вазіна (1940 -2002 рр.) була відомою не тільки в Україні.

Народився він у Кіровоградській області, у с. Долинська. З відзнакою закінчив Херсонське музичне училище (клас  Л.Л. Дзевіонтковського) та військово – диригентський  факультет Московської  державної консерваторії ім. П. Чайковського. За відмінні успіхи у навчанні він  отримував найвищу  та найпрестижнішу, на той час , Ленінську стипендію. Ім’я Георгія Андрійовича Вазіна вписано золотими літерами на дошку пошани  видатних випускників Московської   державної   консерваторії   ім. П. Чайковського.  Після служби диригентом  оркестрів у військових частинах колишнього СРСР і за кордоном  (Німеччина, Чехословаччина) у1973 році  він повернувся  у  м.Херсон  і майже 30 років життя присвятив вихованню талановитих музикантів в музичному училищі.

Багато сил і енергії Георгій Андрійович віддав роботі з симфонічним оркестром училища, який на Всесоюзному конкурсі в 1982 році завоював почесне звання лауреата.

012

Паралельно з училищем  з 1976 року Георгій Андрійович  працював  і  в обласній філармонії, де завдяки його зусиллям, ентузіазму та високій професійній майстерності був створений камерний оркестр «Гілея»».

Творчий колектив, який очолював Г.А. Вазін протягом 25 років, був одним з кращих камерних оркестрів України, став лауреатом Першого республіканського конкурсу камерних оркестрів (1978 р.).

Велику увагу диригент приділяв виконанню нових  добутків українських сучасних композиторів — Л. Дичко,  С. Станковича, І. Шамо, В. Бібіка, М. Скорика та ін., деякі з творів цих композиторів звучали вперше в м. Херсоні.

Г.А. Вазін взяв участь в оркестровці та постановці  дитячого балету «Ріпка», музику        до   якого   написав   студент   ХМУ   Р. Фролов   (клас          композиції   Ю.В. Валерштейна).

В своїх виступах Георгій Андрійович завжди створював цікаву диригентську й виконавську інтерпретацію.

Кілька років він працював професором Херсонського педагогічного інституту,був головою Херсонського відділення музичної Спілки України ім. Леонтовича. За великий особистий внесок  в розвиток української національної культури в 1990 році був відзначений найвищою художньою державною нагородою — почесним званням «Народний артист України».

За популяризацію національного музичного мистецтва матеріали про Георгія Вазіна в 1991р. включені до експозицій Лондонського Міжнародного музею музики кращих музикантів світу, а в 2000 р. – ім’я Г.А. Вазіна занесено в «Золоту книгу України — 2000».

Георгій Андрійович усе своє життя присвятив служінню мистецтву музики.

Нам дуже пощастило, що така людина має відношення до історії нашого училища, що ми мали честь і змогу спілкуватися та вчитися у такого великого музиканта.

 

kotlarov_i_leonid_ivanichЛеонід Іванович Лисенко (1944 – 2007 рр.) свою виконавську діяльність розпочав з 14-річного віку, будучи солістом у військовому оркестрі Луганського гарнізону.

З 1961р. працював в естрадному оркестрі Будинку культури вугільників м. Стаханова Луганської області, а вересня 1962 р. – навчався в Херсонському музичному училищі (клас труби викладача В.В. Павловського). Роки навчання в училищі відмічені сольними виступами у концертах зі студентським джазовим оркестром під керівництвом О.М. Мілютіна.

Під час проходження військової служби Леонід Іванович  був керівником духового та естрадного оркестрів військової частини  інженерних військ Московської області.

Після    закінчення     консерваторії      Київської       державної       консерваторії ім. П.І. Чайковського       (клас      заслуженого       діяча         мистецтв,       професора В.М. Яблонського), в 1974 році починає  викладати в ХМУ.       Протягом 33    років Л.І. Лисенко займався і великою концертною діяльністю в різноманітних оркестрах училища (духовий, симфонічний, джазовий) та міста (джазові оркестри Будинку культури суднобудівників, обласного Будинку культури,  духовий оркестр Об’єднання парків культури та відпочинку). Його манера гри на трубі захоплювала слухачів виразним звуком, багатими обертонами. Як високотехнічному виконавцю йому  доручали складніші партії.

Так,      у 1987 році       на Республіканському конкурсі джазової музики у м. Одеса Л.І. Лисенко майстерно виконав складне соло для труби у супроводі бенду, в 1996 році – він виступив як соліст камерного оркестру «Гілея» на фестивалі симфонічної музики в м.Миколаєві, довгий час працював  солістом  симфонічного оркестру Херсонського державного університету.

013Л.І. Лисенко був чудовим викладачем і другом для своїх учнів. Багато з них  пройшли стежкою вчителя, закінчили консерваторії і успішно працюють у різних колективах:  В. Пальчиков – соліст оркестру Національного ансамблю     танцю       ім. П. Вірського   (м. Київ), О. Єфремов – соліст симфонічного оркестру Херсонського обласного академічного музично-драматичного      театру   ім. М. Куліша, С. Череватенко – закінчив Національну музичну         академію           України      ім.  П. Чайковського, він є лауреатом Всеукраїнських конкурсів виконавців на мідних інструментах, кожний рік отримуючи призові місця.

014Леонід Іванович створив  студентський диксиленд, яким керував майже 20 років Цей колектив .набув популярності  у  прихильників джазу нашого міста.

Л.І. Лисенко завжди був небайдужим до долі інших людей, 17 років підряд він обирався народним засідателем Суворовського  суду  м. Херсона. Також він брав активну участь в роботі профспілкового комітету ХМУ, будучи заступником голови профкому.

За всі роки плідної творчої та педагогічної діяльності має багато грамот і подяк, а в березні 2006 року Указом Президента України Л.І. Лисенко був нагороджений почесним званням «Заслужений працівник культури України».

Всі, хто його знав Леоніда Івановича, завжди згадуватимуть про нього з почуттям великої поваги і вдячності.

015Одним з кращих валторністів міста є викладач ХМУ  Дмитро Якович Кратасюк. Після закінчення    Херсонського       музичного училища та        Харківського       інституту      мистецтв       ім. І. Котляревського (клас професора Я.В. Якустіді) він плідно працює з юними валторніст
ами. Пртягом   30 років він  передає  їм свій виконавський та педагогічний  досвід.

Дмитро Якович – досвідчений оркестровий музикант. Три роки він працював у Національному симфонічному оркестрі  та спеціальній музичній школі в м. Багдаді (Ірак).

016

Кілька років Д.Я. Кратасюк був заступником директора училища з виховної роботи, а зараз є художнім керівником та диригентом  оркестру духових інструментів,  продовжуючи і  виконавську діяльність.В училищі, крім спец. класу, Д.Я. Кратасюк веде клас диригування та інструментовку.  Його випускники працюють виконавцями і диригентами, серед них М. Соколов – підполковник, начальник та диригент симфонічного Центрального військового оркестру Міністерства оборони Росії, В. Сорока —  диригент    оркестру військового округу  у м. Санкт-Петербург,  Б. Василюк – артист та комерційний директор оркестру Кишинівського оперного театру, Г. Бризгун —  артист симфонічного оркестру обласної Харківської філармонії, І. Чуй та О. Панасенко – артисти оркестру Херсонського    обласного      академічного     музично-драматичного    театру     ім. М. Куліша.

Без имени-1Віталій Васильович Шаповаленко – викладач училища по класу тромбона,  бенд-лідер, заслужений працівник культури України, кілька років очолював відділ духових та ударних інструментів, з 2005 р. — завідуючий відділом «Музичне мистецтво естради». Закінчив Херсонське музичне училище по класу тромбона (клас В.В. Павловського) та Одеську   державну    консерваторію  ім. Н. Нежданової (клас І.Д. Леонова). З 1971 року – викладав в Херсонському училищі культури, а з 1978 року — в Херсонському музичному училищі.

Віталій Васильович в своєму житті грав у різних колективах:   естрадний ансамбль
Херсонського клубу моряків, диксиленд        Будинку культури ім. М.В. Куйбишева  під 017керівництвом О. Нестеренка, танцювальний ансамбль Палацу моряків під керівництвом М. Олейнікова, оркестр театру ім. О. Іванова (м. Одеса), оркестр Одеського театру опери та балету,  біг — бенд під керівництвом Ю. Степанова, естрадний оркестр Херсонського Палацу культури суднобудівників під керівництвом В. Осадчого.    

018Оркестри під керівництвом В.В. Шаповаленка завжди були першими серед багатьох джазових колективів СРСР і переможцями  Всеукраїнського конкурсу естрадного та джазового серед колективів учбових закладів Міністерства культури України, на  Міжнародному фестивалі джазової музики ім. Л.О. Утьосова – 1990 р.

З 1993 року керує біг–бендом Херсонського обласного Палацу культури, який брав участь у Міжнародному джазовому фестивалі пам’яті  Л. Утьосова   (м. Одеса, 1995 р.), «Горизонти джазу» (м. Кривий Ріг,  1998, 2000 роки).   З   1996 по 2004   рік В.В. Шаповаленко був постійним членом журі Міжнародного джазового фестивалю м. Одеса (Южний).

Серед його учнів – талановиті музиканти, що працювали та працюють в оркестрах України  та      Росії:   М. Топунов,  І. Сюбаєв,   Г. Соченюк,    О.  Сагітов,     В. Басюк, П. Лисенко  та ін.

У 80-ті роки  до м. Херсона  працювати  приїхав заслужений діяч мистецтв Бурятії М.І. Лисенко, а також молоде покоління, колишні   випускники —  О.В. Лаврусенко, В.М. Новосьолов, О.А. Захоженко.

 

019Підполковник запасу, Микола Іванович Лисенко має цікаву творчу біографію. Після закінчення Луганського музичного училища та факультету військових диригентів Московської консерваторії ім. П. Чайковського він почав свою трудову діяльність диригентом військових  духових оркестрів. Зі своїми колективами він виступав у різних країнах світу:  Німеччині, Литві,  Монголії, Афганістані, Росії. Працюючи в Забайкальському військовому окрузі та Бурятії, М.І. Лисенко підняв на високий професійний рівень діяльність військових духових оркестрів, за що у 1983 році указом Президіума Верховної Ради Бурятії йому було присвоєно почесне звання – «Заслужений діяч мистецтв Бурятії».

Згодом М.І. Лисенко переїжджає до м. Херсона, де працює в нашому училищі по сьогоднішній день. Змінивши за пультом О.М. Мілютіна, він продовжив кращі традиції оркестру духових інструментів Херсонського музичного училища, піднявши його на новий якісний рівень. 020Талант диригента М.І. Лисенка забезпечив постійний успіх виступів оркестру духових інструментів ХМУ. Двічі цей колектив виїжджав  до м. Києва для участі у творчому звіті Херсонської області.

Зараз викладає диригування, читання партитур та  інструментовку.

021Віктор  Сергійович  Мещеряков  після закінчення  училища в 1975 р. (клас викладача Г.А. Вазіна), на прохання директора училища В.І. Кузнецова, залишився  на відділі. У 80-ті роки працював солістомКраснодарського театру оперети, артистом оркестру Дунайського туристичного пароплавства, пізніше викладав в ДМШ №3 м. Херсона, Херсонському ліцеї мистецтв і в Чорнобаївській ДМШ, де був директором.

022Олександр Володимирович Лаврусенко вихованць відділу, учень В.С. Мещерякова, закінчив Кишинівську консерваторію  по класу ударні інструменти. Зараз плідно працює в училищі, докладаючи багато зусиль у вихованні майбутніх музикантів-ударників.

Учні Олександра Володимировича відмінно виступають в конкурсах. Т. Мельниченко посів  I місце на Всеукраїнському конкурсі виконавців на духових та ударних інструментах в 1998 р. Багато з них  продовжують навчання у вищих музичних навчальних закладах, працюють  в багатьох оркестрах України та Росії. Серед них О. Кузовенков – артист Одеський оркестру народних інструментів.   Д. Кульков  —  викладач Миколаївського  музичного училища. Є. Білий — багато років працював солістом Президентського оркестру Росії (м. Москва).

О.В. Лаврусенко є незмінним класним керівником відділу. Багато сил і часу віддає вихованню студентів-духовиків.

Крім викладачів, хто закінчив ХМУ  на відділі працюють прекрасні музиканти-професіонали з інших міст.

 

Рірий Дмитро АндрійовичЦе Дмитро Андрійович Сірий   — випускник  Житомирського музичного училища (1965 р.) та військово-диригентського факультету Московської         консерваторії            ім. П. Чайковського (1971 р.). Деякий час після закінчення консерваторії працював у Житомирському музичному училищі, а у 1978 р. переїхав у м. Херсон.

Талановитий диригент, справжній професіонал, викладач, захоплений своєю справою, завжди у пошуках нового. Його випускником є заслужений працівник культури РФ, підполковник, диригент, заступник начальника  Академічного ансамблю пісні і танцю Російської Армії  ім. О.В. Александрова  Г.К. Саченюк.

023Це невтомна людина, неймовірний оптиміст та справжній художник — диригент симфонічного оркестру. Творча сміливість, горіння, ентузіазм – ось головні риси Дмитра Андрійовича – чудового викладача та диригента, що користується  особливою повагою студентів, для яких кожна репетиція – це прекрасна школа майстерності та самовідданого служіння музиці.

В 1993-1994 р. під керівництвом Ю.В. Валерштейна у класі композиції  була створена дитяча опера-казка «Алёнушка», оркестровку та постановку цього дійства здійснив саме  Д. А. Сірий. Неодноразово симфонічний оркестр під керівництвом  Д.А. Сірого представляв   Херсонську   область у   творчих звітах  у м. Києві.

 

А. І. БогдановаЗараз завідуючою відділом духових та ударних інструментів  є   Ганна Іванівна Богданова, втілення жіночності і водночас високої професійності єдина жінка на відділі серед викладачів.

Вважається, що духові інструменти – то є чоловіча справа, але Ганна Іванівна прекрасно володіє усіма секретами чарівного інструменту флейта

Після закінчення Криворізького музичного   училища (1972 р.) та Астраханської консерваторії (1977 р., кл. професора Я.І. Левицького) вона працює в Херсонському музичному училищі вже 30 років. За цей час виховала багато чудових музикантів — флейтистів,  лауреатів всеукраїнських конкурсів   виконавців      на   духових   інструментах:    В. Васильєв   –   3          премія (м. Донецьк),  Д. Тихонова — 1 премія (м. Херсон) ,  К. Горшкова, Ю. Таранчук – дипломант ( м. Херсон); А. Снєжко — ІІ премія , К. Ткачук —   ІІІ премія Дніпровські сурми-2006”   (м. Кривий Ріг) , О. Макаров – 2 премія        Всеукраїнського      конкурсу «Софіївські сурми» у  2008 р.

Серед   її вихованців:  солістка оркестру   Хмельницької      обласної філармонії – Ю. Таранчук , викладач  філіалу Лондонської Королівської Музичної Академії, зараз працює у м. Дубаї (ОАЕ) – Д. Тихонова, В. Васильєв –викладач музичної школи  м. Хемнитць (Німеччина), К. Гвозденко –  артистка муніципального симфонічного оркестру ( м. Севастополь).

Олег Аркадійович Захоженко, вихованець класу В.М. Олексія, закінчив Київську консерваторію (по класу кларнета), кілька років успішно викладав гру на саксофоні у ХМУ. Випустив декілька студентів, які ще за роки навчання проявили свій талант і стали лауреатами  Всеукраїнського  конкурсу виконавців на духових інструментах «Чарівна флейта» (м. Кривий Ріг). Так, у 1998 р. М. Бурховецький, став володарем Гран-Прі,  О. Найман завоював 1 премію. В конкурсі ансамблів-тріо у складі:  О.А. Захоженко, М. Бурховецький та О. Найман теж зайняли 1 місце. М. Бурховецький після закінчення Харківського університету мистецтв, працював викладачем. О. Найман, закінчивши Ієрусалимську Академію музики  ім. Рубіна,   успішно продовжує як викладацьку, так і виконавську  кар’єру музиканта.

У новому тисячолітті   на зміну старшому поколінню викладачів прийшли нові випускники ХМУ: Ю.Р. Халілаєв (клас фагота та гобоя) та О.В. Бризгун (клас труби).

З ними пов’язане майбутнє училища, тому що їх педагогічний шлях тільки починається.

 

025Юсуф  Рамзієвич  Халілаєв, закінчивши Херсонське музичне училище по класу фагота у  Є.П. Довбиша  (1981 р.) та  Одеську       державну    консерваторію (1986 р., клас В.В. Янчук), повернувся в рідне місто. Але  розпочав педагогічну діяльність лише у 2006 р., замінивши свого викладача Є.П. Довбиша.  До того часу Юсуф Рамзієвич займався лише виконавською діяльністю. Ще в роки навчання в консерваторії працював артистом та солістом оркестру оперної студії та в  симфонічному оркестрі Одеської філармонії.

З 1988 – 2000 рр.  працював в Херсонській обласній філармонії в камерному оркестрі «Гілея»  на посаді соліста-інструменталіста, а також був художнім керівником цього колективу.

Нещодавно  (у 2007 р.) прийшов на відділ Олександр Володимирови026ч  Бризгун,  який навчався у Л.І. Лисенко, і  зараз з гідністю продовжує справу вчителя.  Після закінчення Одеської     державної   консерваторії    (кл. доцента І.М. Баруха) Олександр Володимирович спочатку працює в Горностаєвській ДМШ.

Серед     вихованців    школи       є  лауреати  конкурсівК. Литвиненко – дипломант Міжнародного конкурсу виконавців на духових інструментах «Сурми Буковини», 2006 р., С. Богдан  – лауреат 2 премії Всеукраїнського   конкурсу     «Софіївські        сурми»   (м. Умань, 2008 р).

Росту професійної майстерності сприяє участь студентів училища у міжнародних, всеукраїнських, регіональних, обласних, районних оглядах, конкурсах та фестивалях.

 Щорічно, починаючи з 1988 року, студенти духового відділу успішно виступають  у всеукраїнських  конкурсах, які проводяться у    м. Полтаві, м. Умані,   м. Донецьку, м. Кривому Розі.

Лауреатами цих конкурсів:

Гран-прі: М. Бурховецький (кл. О.А. Захоженка); П. Лисенко (кл. В.В. Шаповаленка);

 1 місця:  М. Топунов   (кл. В.В.   Шаповаленка),    О.   Калінько (кл. О.М. Мілютіна), О. Найман (кл. О.А. Захоженка), Є. Даниленко (кл. В.М. Олексія),  Т. Мельниченко (кл. О.В.    Лаврусенка),     С.     Череватенко  (кл. Л.І. Лисенка);       Д. Тихонова (кл. Г.І. Богданової), І. Коваленко ( кл. викл. А.І. Шумейка).

2 місця:      В. Перчик,        В. Карт (кл.      О.А. Захоженка),   І. Король, Д. Худяк (кл. Є.П. Довбиша),      О. Єфремов        (кл. Л.І. Лисенка), В. Гаркуша, О. Мартинов  (кл. В.В. Шаповаленка),       А. Снєжко, О. Макаров (кл. Г.І. Богданової). С. Богдан (кл. О.В. Бризгуна).

3 місця:       В. Васильєв,     К. Ткачук       (кл. Г.І. Богданової),     Р. Непомнящий (кл. Л.І. Лисенка); дипломанти :     Чабанов А. (кл. О.А. Захоженка),  Ю. Таранчук (кл. Г.І. Богданової).

Велика увага приділяється на відділі вихованню у студентів навичок ансамблевого та оркестрового виконавства.  Багато  з них мають змогу грати відразу у симфонічному, духовому та джазовому оркестрах.

Історія духового оркестру починається з 20-х – 30-х років

У   повоєнні        роки         духовим          оркестром        керували:     П.В.      Вдовенко, Л.Л. Дзевіонтковський,  Б.Я. Осипенко. З 1965 р.  його очолив О.М. Мілютін, створивши колектив великої виконавської культури та високого професійного рівня. (На вимогу часу, з його сприяння, був створений  інший колектив — естрадний оркестр (спочатку як факультатив), який згодом переріс у джаз-бенд ХМУ. Але який джаз — бенд без саксофонів. Саме з ініціативи О.М. Мілютіна в училищі відкрили клас саксофону.) Цікаві програми, дуже кропітка робота над партитурою, кожною партією, виховання в учнів «почуття колективу», відповідальності ставлення до оркестрової гри, зробили студентський колектив під керуванням О.М. Мілютіна по-справжньому професійним .

027

028

З 1993 року художнім керівником оркестру став М.І. Лисенко. Змінивши за пультом О.М.Мілютіна, він продовжив кращі традиції   оркестру, піднявши його на новий якісний рівень.

029Талант диригента М.І.  Лисенка   забезпечив постійний успіх виступів оркестру духових інструментів ХМУ. Двічі виїжджав  з оркестром у м. Київ, де представляв Херсонську область у творчих звітах З 2006 року  керування  цим колективом перейшло до Д.Я. Кратасюка.

030

Щорічно духовий оркестр бере участь у міських заходах, парадах. Виїжджає з концертами по області. У репертуарі оркестру твори різних стилів: від класики і романтики до обробок народних пісень, джазу і музики ХХ ст.

 

031

Випускники працюють у Херсонському державному університеті, училищі культури, ДШЕВ, становлять основу оркестру обласного академічного музично – драматичного театру ім. М. Куліша, біг-бенду Обласного палацу культури та всіх інших оркестрів міста та області.

Оглядаючись на 100-річну історію, можна з впевненістю сказати, що відділ духових та ударних інструментів, його випускники, учні, художні колективи Херсонського музичного училища з гідністю продовжують традиції своїх викладачів та  мають чудові перспективи розвитку і вдосконалення у ХХІ сторіччі.