Фортепіано

002Фортепіанний відділ Херсонського музичного училища  був заснований одним з перших, ще у вересні 1905 року, коли тільки-но відкрилися музичні класи при Імператорському Російському Музичному Товаристві.

Біля джерел відділу стояли талановиті музиканти, які зробили вагомий внесок у формування піаністичних традицій на Україні: К.М. Мюллер,  М.А. Мюллер, Е.М. Яшиш та інші.

Програмні вимоги були відразу дуже високими. У звітах Імператорського Музичного Товариства підкреслювалося, що заняття проходили, перш за все, за програмами, що відповідають вимогам Петербурзької консерваторії.

Після перетворення музичних класів в музичне училище, з 1908  по 1917 рік на фортепіанному відділі працювали випускники різних консерваторій: П.І. Могилевський – Московська консерваторія, Л.О. Тучек – Празька консерваторія М.А. Недзинська, В.Я. Еггенберг – Лейпцігська консерваторія, В.Б. Лівшиц (Бунцельман) – Берлінська та Санкт — Петербурзька консерваторії, Є.М. Дюміна (Спозіто), А.В. Дюмін, О.П. Нурок — Піотровська, А.І. Рахманов-Гурович та Л.Н. Іванов – Санкт-Петербурзька консерваторія.

003Марія Анасгаріївна Недзинська (1880 – 1958 рр.)  –видатна піаністка, викладач, корифей вітчизняної фортепіанної школи, майже 40 років поспіль працювала викладачем класу фортепіано у музичному училищі. Народилася в м. Кишиневі, в сім’ї залізничного працівника. Тут же навчалася в жіночій земській гімназії, яку закінчила в 1898 році. Грою на фортепіано почала займатися в Кишинівському, а потім в Одеському музичному училищі, яке закінчила в 1908 році. Рано втративши батьків, виховувалася Марія Недзинська в родині дальньої родички, на кошти якої вчилася в музичному училищі і по-закінченні була направлена за кордон в Лейпцігську консерваторію. Там після першого блискучого учнівського концертного виступу була звільнена від плати за навчання.

По закінченні консерваторії в 1910 році повернулася до Одеси, де давала приватні уроки і займалася концертною діяльністю, а в 1912 р. була запрошена в Херсонське  музичне училище викладачем фортепіано, де незмінно працювала до 1948 року. Будучи талановитим, досвідченим музикантом, Марія Анасгаріївна виховувала у своїх учнів глибоку відданість мистецтву, добиваючись міцного оволодіння професійними основами фортепіанної гри. Серед її учнів C.К. Стучевський – концертмейстер Великого театру в Москві; Л.С. Гуров – голова Союзу композиторів, заслужений діяч мистецтв Молдови та ін. Сама М.А. Недзинська, починаючи з 1910 року постійно виступала в концертах, блискуче виконуючи твори  російських та зарубіжних композиторів-класиків. З 1944  до останніх років життя Марія Анасгаріївна працювала в ДМШ № 1 м. Херсона, де в її класі навчалися провідні викладачі нашого училища – Л.С. Фролова, Г.В. Картузова, Л.П. Ілліч-Рєзникова.

004Багато років поряд з М.А. Недзинською працював Володимир Андрійович Дублянський (1890 – 1976 рр.), який був єдиним на Херсонщині музикантом — викладачем, удостоєним звання заслуженого вчителя України. Народився він в м. Києві, закінчив юридичний факультет Київського університету. Одночасно навчався в Київському музичному училищі, після закінчення якого обрав, все ж таки, шлях музиканта і поступив до Київської консерваторії (клас професора А.Н. Штосс-Петрової). Закінчивши її в 1918 році зі званням вільного митця, за рекомендацією ректора консерваторії Р.М. Глієра, був направлений до Херсону викладачем в музичне училище, де працював з 1918 по 1939 рр. Маючи велике натхнення, він одночасно був викладачем  фортепіано в ДМШ та на музичних курсах для дорослих. З 1939 року за особистими мотивами Володимир  Андрійович залишає роботу в Херсонському музичному училищі і повертається до Києва, де влаштовується викладачем в Київській музичній школі № 3 та в Народній консерваторії. Під час окупації, з 1941 по 1943 роки В.А. Дублянський працює в Київській консерваторії, де ректором на той час був О.М. Лисенко  (син відомого українського композитора М.В. Лисенка). А в 1943 році його Володимира Андрійовича насильно виганяють до Німеччини.

005

Повернутися він зміг лише в 1945 році в м. Херсон, бо в’їзд до м. Києва було йому обмежено. І з того часу митець знову працює викладачем в музичному училищі і паралельно в ДМШ № 1 та у вечірній музичній школі (з 1954 р. до останніх років життя працював тільки у ДМШ № 1 м. Херсона). За час роботи в музичному училищі виховав плеяду яскравих піаністів, серед яких П. Розинська,  яка закінчила Московську консерваторію ім. П.І. Чайковського, потім працювала у Якутії, де одержала почесне звання народної артистки республіки; О. Бєгунова, яка після закінчення Московської консерваторії була блискучою солісткою та концертмейстером Московської філармонії; А.О. Іванова – солістка Великого театру у м. Москві, І.О. Муравська – провідний теоретик-фахівець, методист ХМУ, Г.З. Теппер, Н.С. Шабанова, Т.О. Дембницька, Н.М. Власюк, які потім працювали, а деякі і досі працюють в Херсонському музичному училищі, та багато інших. Сам Володимир Андрійович до останнього чудово виконував твори Р. Шумана, Ф. Шопена, В.А. Моцарта, П. Чайковського, С. Рахманінова, С. Прокоф’єва на різних концертах, не дивлячись на те, що страждав дуже сильною близорукістю і постійним зниженням зору. Та як сам він відмічав: «Я ноти бачив не оком, а серцем». Пішов з життя В.А. Дублянський 17 листопада 1976 р. і похований саме у Херсоні.

009

Після революції продовжували працювати в училищі викладачами фортепіанного відділу В.Б. Бунцельман (Лівшиц), Є.М. Дюміна (Спозіто), у 20ті рр. почала свій педагогічний шлях О.С. Каменська (випускниця Санкт – Петербурзької консерваторії).  В 1950 р. приходить на відділ Т.В. Лобанова.

В 1954 році фортепіанний відділ тимчасово припиняє діяльність у зв’язку з переведенням училища в систему культосвітніх навчальних закладів. І лише в 1959 році, коли училище було повернено в систему навчальних закладів мистецтва, відділ поновлює свою роботу. І вже в 60-х роках продовжували, а також закладали нові традиції фортепіанного відділу С.А. Зюзіна, Г.В. Картузова, О.В. Дрель,  О.С. Городецький, С.З. Біглова, О.К. Набокова, Л.І. Панченко, Д.С. Бучинський, Л.В. Садєтова, Л.С. Фролова, Л.Б. Кудрявцева, О.Ф. Бабенко. 

Почалася  одна з яскравих сторінок історії фортепіанного відділу. Подолавши труднощі воєнних та післявоєнних періодів, музичне життя Херсонського музичного училища впевнено розширювалося. Педагогічна майстерність викладачів досягала високої якості та професійності. Виховання майбутніх піаністів відбувалося не лише на заняттях, а й на численних концертах, в яких приймали участь і викладачі і студенти відділу.    

006

007Тетяна Вікторівна Лобанова після поновлення роботи фортепіанного відділуперша, в 1959 році, його очолила. Вона була чудовим викладачем і надзвичайною людиною. Крім професії музиканта, якій присвятила своє життя, Т.В. Лобанова захоплювалася живописом. Обдарована художниця, вона багато своїх робіт незадовго до смерті, подарувала фортепіанному відділу училища, і зараз вони прикрашають, як згадка про неї, один з фортепіанних класів.

008Справжньою «легендою» фортепіанної педагогіки Херсонщини можна вважати Софію Анатоліївну Зюзіну, яка  більше 30 років свого життя віддала справі музичного виховання і вписала одну з найзначніших сторінок в історію фортепіанного відділу училища.

Народилася Софія Анатоліївна в 1925 році у м. Іркутську. Закінчивши там музичне училище, а потім Свердловську консерваторію ім. М.Мусоргського по класу  професора  О. Позднякової  (учениці відомої Ганни Єсипової), молода піаністка працювала концертмейстером та викладачем  фортепіано в музичній школі — десятирічці м. Свердловська (тепер м. Єкатеринбург). З 1952 року – викладачем та директором музичної школи в м. Южно-Сахалінську. А з 1960 до 1992 року С.А. Зюзіна була незмінним провідним викладачем Херсонського музичного училища. Її й сьогодніпам’ятають, поважають та люблять  колишні учні й колеги.  За 32 роки праці в училищі Софія Анатоліївна виховала десятки талановитих учнів-музикантів, що стали гордістю училища. Назвемо лише кількох з них: лауреат  міжнародних конкурсів, професор, зав.кафедрою Московської консерваторії, Народний артист Росії, кандидат мистецтвознавства – О. Бондурянський; лауреат міжнародних конкурсів, заслужений артист України – В. Жуковський; відомий джазовий композитор та піаніст, лауреат багатьох джазових конкурсів та фестивалів – М. Замороко (зараз працює в США); лауреат республіканського конкурсу піаністів, зараз живе і працює в Німеччині – Б. Валерштейн; концертмейстер Санкт-Петербурзької консерваторії – О. Будейська; викладач та концертмейстер Новосибірської консерваторії – М. Зігліна; кандидат педагогічних наук, вчений секретар по захисту кандидатських та докторських дисертацій Магнітогорської консерваторії, професор – Г.П. Глазунова (Псюк); зав. фортепіанним відділом Херсонського музичного училища – Л.П. Ілліч-Рєзнікова та інші.

011 010

Майже 40 років віддав праці в училищі і Олександр Васильович Дрель —талановитий піаніст та педагог. Ще навчаючись у Луганському музичному училищі, в 1957 році він став дипломантом обласного конкурсу виконавців. А свою трудову діяльність почав ще раніше – у 1954 році – концертмейстером Будинку вчителя. З 1958 року навчався в Харківській консерваторії, водночас почав працювати в Харківській філармонії концертмейстером вокального квартету. 012

Закінчивши фортепіанний факультет, він вчився (заочно) ще й на факультеті хорового диригування, працюючи при цьому художнім керівником та диригентом народної хорової капели у місті Краматорську. З 1966 року О.В. Дрель стає викладачем Херсонського музичного училища, де близько 25 років завідує фортепіанним відділом, концертує як концертмейстер та учасник фортепіанного дуету. Паралельно, як концертмейстер обласної філармонії та соліст камерного оркестру «Гілея», концертує по багатьох містах України та Росії, а також з успіхом відвідує з концертами міста Франції, працює у Швейцарії.

За роки роботи в Херсонському музичному училищі Олександр Васильович випустив близько 80 студентів, багато з яких закінчили вузи та продовжують свою творчу діяльність у різних країнах світу. Серед них випускниця Київської консерваторії ім. П.І. Чайковського — Наталя Лебедєва (Строчан); випускниця Музично-педагогічного інституту ім. Гнєсіних, музичний редактор на телебаченні в м. Москві – Лариса Данилишина; Катерина Бережна (Щедролосєва) – нині кандидат педагогічних наук, доцент кафедри інструментального виконавства та теорії музики Херсонського державного університету; випускниця Київської консерваторії ім. П.І. Чайковського, солістка і концертмейстер Херсонської обласної філармонії, лауреат Всеукраїнського огляду-конкурсу піаністівв м. Києві (І премія) – Інна Кісельникова; випускниця Одеської консерваторіїй ім. А.В. Нежданової — Наталя Новицька, яка за роки навчання в училищі постійно виступала в концертах та грала складні сольні програми, виступала на конкурсах і отримувала там вищі нагороди, приймала участь в семінарі-практикумі викладачів спеціального фортепіано в м. Одесі, де давала сольні концерти. Про неї В.І. Кузнєцов (на той час директор училища) казав: «За останні 50 років в Херсоні не було такого таланту».

013

015В той же час на відділ прийшла працювати Олена Костянтинівна Набокова (1938 – 1999) – яка продовжила традиції дитячої музичної педагогіки, що були закладені її мамою В.М. Набоковою, яка була блискучим викладачем по класу фортепіано музичного училища та  ДМШ №1 м. Херсона. Саме під її керівництвом проходило перше знайомство Олени Костянтинівни з музикою. Потім О.К. Набокова продовжила заняття в ДМШ №1  в класі яскравого викладача К.П. Дєдової. Музичне училище закінчила в м.Симферополі, консерваторію – в м. Одессі. Викладати в Херсонське музичне училище повернулася в 1966 році  і працювала тут більше 30 років, до кінця життя. Особливо любила  О.К. Набокова займатися  з учнями школи педагогічної практики, в них вона виховувала любов до музичного мистецтва, до фортепіано.

Учням та колегам Олена Костянтинівна запам’яталася як тонкий музикант, уважний, чуйний викладач, який любить свою справу. Серед випускників О.К. Набокової:  М. Внукова, яка закінчила Одеську державну консерваторію ім. А.В. Нежданової, О. Никиженко – Миколаївський університет культури, О.А. Липа – директор ХМУ, викладач на відділі теорії музики та багато інших, які плідно працюють в ДМШ та ДШМ міста і області.

Традиції Київської виконавської та педагогічної школи продовжили в Херсонському училищі Галина Володимирівна Картузова та Людмила Сергіївна Фролова.

016Галина Володимирівна Картузова – учениця прославленої Р.О. Лисенко (онуки М.В. Лисенка), професора Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського. З 1966 року Галина Володимирівна – викладач та концертмейстер училища. Вона виховала кілька поколінь викладачів-піаністів, на межі 60-х – 70-х років очолювала відділ спеціального фортепіано. Педагогічний процес у класі Г.В. Картузової завжди відрізнявся творчою активністю, вона вміло прищеплює своїм учням добрий художній смак, вміння мислити та працювати самостійно. Серед її вихованців і викладачі нашого училища більш молодого покоління – О.С. Бурбас, Ю.М. Хайкова; великий ентузіаст в розробці питань дитячої музичної педагогіки,  один з кращих директорів ДМШ області (м. Генічеськ) – Т.А. Захарченко (Колбасенко), член союзу композиторів України – Н. Рожко; концертмейстер та викладач ХМУ – Н.Г. Самойленко та ін. Деякі звипускниць Г.В. Картузової з успіхом працюють у далекому зарубіжжі: Е. Пасік – директор  музичного центру в Ізраїлі; І. Ріцик – професор музичного коледжу в США; Т. Гінчерман – професор Нюрнберзької консерваторії (Німеччина).

017Людмила Сергіївна Фролова – ще одна з ветеранів фортепіанного відділу, яка працює, віддаючи всі свої сили і талант, творче натхнення викладача учням, продовжувачам своєї справи. Вона народилася  і розпочала своє навчання в м. Херсоні, де в повоєнні роки працювали чудові, високопрофесійні, талановиті музиканти. Вони навчили Людмилу Сергіївну так любити музику, що вона обрала  її своєю подальшою професією. І досі з величезною повагою та вдячністю Людмила Фролова згадує свою першу вчительку з фортепіано – Марію Аназгарїівну Недзинську, теорії, сольфеджіо – Всеволода Володимировича Павковича та інших вчителів ДМШ №1 і ВМШ, де вона робила свої перші кроки в музичній освіті.

Після закінчення Дніпропетровського музичного училища ім. М. Глінки (клас Л.І. Євстевської)  Л.С. Фролова поступає до Київської консерваторії ім. П.І. Чайковського у клас доцента А.К. Рощиної, а по закінченні,   чотири роки вона працює завідуючою фортепіанним відділом Уманського музичного училища.

І знову – Херсон. З 1969 року Людмила Сергіївна працює вже в Херсонському училищі як викладач  фортепіано та концертмейстер відділу струнно-смичкових інструментів. Спочатку, більше року, вона була завідуючою відділом загального фортепіано, а з 1971 по 1974 рік – завідуюча відділом спеціального фортепіано.

За роки самовідданої праці Л.С. Фролова виховала чимало чудових музикантів-професіоналів, які закінчили різні консерваторії та працюють зараз викладачами, професорами, солістами, концертмейстерами у різних музичних зак018ладах України, країн СНД та світу. Серед них О. Шевчук – викладач Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, М. Шкуренко – соліст та концертмейстер Краківської філармонії (Польща).  Одна з її вихованок – В.М. Слєпко  – зараз працює викладачем фортепіанного відділу училища, М. Босакевич — головний редактор «Аргументів і фактів в Україні» .

Своє важливе призначення Л.С. Фролова бачить не тільки у вихованні студентів, але й у підготовці зовсім юних музикантів. Тому вона протягом багатьох років працює і у ДМШ №4 м. Херсона, і в ОДМШ при Херсонському училищі, постійно спілкується зі своїми колегами – викладачами ДМШ №1, яким надає  методичну та практичну допомогу.

019В м. Херсоні початкову музичну освіту здобула і  Світлана Зулькарамівна Біглова, яка в 1954 році закінчила музичну школу у викладача О.В. Каменської, в 1958 році – Казанське музичне училище і через п’ять років там же консерваторію в класі викладача Є.В. Моназсона З 1966 року Світлана Зулькарамівна плідно працює в Херсонському музичному училищі. Колеги завжди відмічають її  порядність по відношенню до роботи та загальноучилищних справ, доброзичливість, щирість. Сьогодні її учні продовжують справу вчителя як чудові викладачі музичних шкіл м.Херсона та області, а також музичних училищ України та СНГ.

020Вихованкою О.В. Каменської в музичній школі №1 м. Херсона була і Любов Борисівна Кудрявцева. В 1959 році, після закінчення музичної школи вона поступила до Херсонського музичного училища (клас викладача Л.І. Панченка), яке закінчила з відзнакою. І за розподілом залишилася працювати концертмейстером в училищі на відділах хорового диригування, струнних та народних інструментів.

По закінченні Одеської консерваторії ім. А.В. Нежданової (клас викладача С.Л. Могилевської) вже 40 років працює викладачем на відділі спеціального та спеціалізованого  фортепіано. З них — більше     п’ятнадцяти   років   вона була завідуючою відділом спеціалізованого фортепіано та педагогічною практикою.  Любов Борисівна дуже любить свою роботу, щедро вкладаючи в неї всі сили, розум та душу. Вона намагається навчити учня  розуміти музику як відображення складних процесів внутрішнього, духовного життя людини. Серед її учнів  Т.І. Чепурна, І.В. Щербак, Н.А. Старюченко —  зараз викладачі теоретичного відділу ХМУ Г.Г. Іванькова – викладач Таврійського  ліцею мистецтв м. Херсона, О. Тітовська – зараз працює викладачем в Німеччині.

Майже всі роки праці в училищі Любов Борисівна була незмінним класним керівником, з притаманною їй відповідальністю піклувалася своїми вихованцями.

021

022Ще одним з плідно працюючих ветеранів є і Лідія Вікторівна Садєтова. Народилася вона та отримала музичну освіту у м. Омську. В 1963 році закінчила Свердловську (нині м. Єкатеринбург) державну консерваторію (клас викладача Т.А.Трофімової), водночас працюючи з 1957 року в Омському музичному училищі та музичній школі, а з 1960 по 1967 роки в Таганрозькому музичному училищі. З 1967 року Л.В. Садєтова – викладач фортепіанного відділу та концертмейстер Херсонського музичного   училища.

Серед    її численних випускників  відмітимо декількох: А. Драган –  випускниця Одеської державної консерваторії  ім. А.В. Нежданової,  професор, завідуюча кафедрою спеціального фортепіано музичного факультету державного університету штату Новий Леон м. Монтерей (Мексика); І. Железняк – випускниця Донецької консерваторії ім. С.С. Прокоф’єва, працює концертмейстером у музичному коледжі в Каліфорнії (США); О.Федорченко та Т.Вайтулянець – випускниці Одеської консерваторії ім. А.В. Нєжданової, які працювали в Херсонському училищі; Т. Сівцова – випускниця Київської консерваторії ім. П.І. Чайковського, зараз викладач    нашого    училища; І. Полєвіков, випускник Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського, зараз директор ДМШ №3 м. Херсона та ін.

У 70-х – 80-х роках в училище приходить нове покоління викладачів, які до кінця ХХ століття складали основу творчого складу відділу. Серед них Т.О. Дембницька, О.Ф. Бабенко, Л.П. Кльонова, Г.С. Олексій, Л.П. Ілліч-Рєзнікова, О.А. Литвиненко, А.О. Горшкова, О.І. Горшков, О.Ш. Кереселідзе, Н.М. Власюк, О.С. Бурбас, Т.К. Сівцова, Ю.М. Хайкова, Е.В. Васильєва, В.М. Слєпко, О.Ю. Федорченко, Т.Ю. Вайтулянець та ін. Більшість з них – випускники ХМУ, які після закінчення різних вузів країни повернулися викладачами в рідне училище.

023Ольга Федорівна Бабенко (Олійник) народилася в Херсоні і тут здобула початкову музичну освіту в музичній школі в класі О.В. Діаковської та в музичному училищі в класі Л.І. Панченка. Продовжила своє навчання в Київській консерваторії ім .П.І. Чайковського в класі викладача Є.І. Толпіна і в Одеській консерваторії ім. А.В. Нежданової в класі викладача Н.П. Михайлової. З 1971 року почала працювати в Херсонському музичному училищі, виховуючи в своїх    учнях творче    мислення,    без    якого,    на   її    думку, неможлива продуктивна робота в галузі мистецтва.    В 1999 році Ольга Федорівна перейшла на постійну роботу завідуючою учбово-методичним відділом при управлінні культури та туризму   Херсонської облдержадміністрації, продовжуєі по теперішній  час працювати за сумісництвом  у музичному училищі.  Серед її учнів Е.В. Васильєва — викладач Херсонського музичного училища; О.М. Травіна (Гашпоренко) – зав. фортепіанним відділом Херсонського культосвітнього училища та ін.

024

001Херсонські корені має і Людмила Петрівна Ілліч-Рєзнікова  – нині завідуюча відділом спеціального фортепіано. Вона в 1962 році закінчила ДМШ №1, (клас викладачів М.А. Недзинської, згодом І.П. Булгакової). Продовжила своє навчання в Херсонському музичному училищі (1962 – 1966 рр.) в класі легендарної С.А. Зюзіної. В 1966 році відразу втупила до Київської консерваторії ім. П.І. Чайковського в клас викладача Н.О. Маркевич. Ще в роки навчання почала працювати концертмейстером на кафедрі вокалу та акторської майстерності в    театральному інституті ім. І.К.Карпенка-Карого в м. Києві. А вже в 1972 році повернулася працювати до рідного училища викладачем та концертмейстером в класи О.К. Шевелюка, О.Є. Моргуненко. Людмила Петрівна виступає в сольних концертах та в  чудовому дуеті зі скрипалькою, заслуженим працівником України Н.П. Левченко. Музична та педагогічна ерудиція Людмили Петрівни —  є  прикладом майстерності та працелюбності.

002За роки роботи в  училищі Людмила Петрівна випустила більше 60 студентів, багато з яких закінчили консерваторії і зараз працюють в різних куточках України та СНГ, продовжуючи справу вчителя. Кращі з них: О.Н. Галл-Савальська —  заслужена артистка України, нині концертмейстер та провідна артистка академічного театру ім. Куліша (м. Херсон); Н.Х. Абді – закінчила Санкт-Петербурзьку консерваторію, працювала концертмейстером Маріїнського театру, зараз концертуюча піаністка; Л. Толмачова – також  закінчила Санкт-Петербурзьку консерваторію, працює там в ДМШ; О. Гладка (Йорж) – закінчує аспірантуру Національної Музичної академії України ім. П.І. Чайковського, працює в  Дитячій музичній академії м. 003Києва; О.М. Кирпа– після закінчення НМАУ (м. Київ) працює в рідному училищі та Ю.С. Бурлака– в ХДПУ;  О. Ясильківська – лауреат міжнародного конкурсу «Чарівна свічка» — 2001 р., м. Київ, Всеукраїнського конкурсу «Пам’яті О. Бугаєвського» — 2002 р.,  м. Херсон, ниністудентка Одеської музичної академії ім. А.В. Нежданової; Д. Головченко – лауреат обласного конкурсу піаністів та міжнародного конкурсу піаністів «Vivatmusica» — 2005 р. м. Нова Каховка, нині студентка Донецької музичної академії ім. С. Пркоф’єва; Т. Жужа – лауреат міжнародних конкурсів «Чарівна свічка» — 2001 р., м. Київ, «Пам’яті Л. Утьосова» — 2002 р., м. Одеса, обласного конкурсу піаністів – 2003 р., м. Херсон, дипломант Всеукраїнського конкурсу «Пам’яті О. Бугаєвського» — 2007 р., м. Херсон, зараз студентка Одеської  музичної академії ім. А.В. Нежданової та ін.

Людмила Петрівна неодноразово нагороджувалася за педагогічні досягнення  грамотами облдержадміністрації та  облуправління культури та туризму.

004З Херсонським музичним училищем пов’язана професійна діяльність Надії Маркелівни Власюк (Бурової).  Фортепіанний відділ нашого училища вона закінчила в 1968 році. А після  Одеської консерваторії ім. А.В. Нежданової в 1973 р. в класі доцента О.С. Алексєєва  повернулася працювати викладачем спеціального фортепіано. За 25 років  (з 1973 по 1998) вона випустила багато талановитих піаністів, більшість з яких закінчили консерваторії і зараз працюють в різних куточках України. Паралельно працювала Надія Маркелівна концертмейстер

ом на відділах струнно-смичкових та
народних інструментів, і зараз продовжує    свою   справу   в  класі хорового диригування.

007Після закінчення Київської консерваторії відразу по двох факультетах – фортепіано в класі професора О.М. Снєгірьова та вокала у професора М.І. Єгоричевої– в 1977 році  повернулася до рідного Херсону і Тетяна Костянтинівна Сівцова (Кульгачова). За 30 років праці в училищі вона випустила 25 піаністів, 14 з яких продовжили навчання у вузах.

В якості концертмейстера та солістки-вокалістки Тетяна Костянтинівна представляла Херсонське училище в багатьох містах України,  Польші, Болгарії, Угорщині, Франції.

А з 2002 року – вона стала художнім керівником Дитячого оперного театру, метою якого є відродження складного музичного жанру –  опери, в опорі на  вічні цінності: професійний вокал, якісну класичну і сучасну музику,  варті уваги тексти, класичну хореографію та акторську майстерність. І своєю наполегливою працею учасники оперного театру на чолі з Тетяною Костянтинівною добилися певних результатів. Дитячий оперний  вже став Лауреатом і дипломантом багатьох Міжнародних фестивалів: «Дивосвіт Таврії» (Херсон 2004 р.), «Боспорские агоны» (Керчь, 2004 р.), «Мельпомена Таврії» (Херсон, 2007 р.), «Земля. Театр. Діти» (Євпаторія, 2006 р.).

008

Дипломантом VIII  та  X Міжнародних хорових фестивалів «Артеківські зорі»  (МДЦ «Артек», 2005 та 2007 рр.). І зараз, долаючи різні перешкоди і складнощі, дитячий оперний театр удосконалює свою майстерність, його учасники сповнені натхнення і нових творчих планів.

009У Херсоні народилася та здобулапершу музичну освіту в ДМШ №1 (класс В.А. Дублянського) та в музичному училищі (клас Г.В. Картузової)  Олена Семенівна Бурбас (Лебідь). А після закінчення Львівської консерваторії, в 1976 році вона повернулася до Херсону вже працювати викладачем на фортепіанному відділі. Більше 20 років читала курс методики гри на фортепіано, неодноразово виїздила в обласні та місцеві музичні школи з метою надання методичної допомоги. Приймала участь з доповідями та відкритими  уроками на обласних методичних конференціях та ФПК для викладачів ДМШ та ДШМ. З 1995 по 1997 роки завідувала відділом конц.класу та камерного ансамблю. З відкриттям ОДМШ при Херсонському музичному училищі вона стала незмінним завучем. В січні 2008 призначена на посаду завідуючого навчальною частиною музичного училища. Серед її учнів є лауреати та дипломанти різноманітних обласних та міжнародних конкурсів:

010011 З. Лебедєва – лауреат Міжнародного конкурсу «VivatMusica» у 2003   та   2006 рр., дипломант І Міжнародного конкурсу фортепіанного мистецтва в м. Варна (Болгарія) у 2004 р., переможець обласного конкурсу 2005 р., дипломант Міжнародного конкурсу «На батьківщині С. Прокоф’єва» 2005 р.; А. Мангушева, Д. Малий, О. Щербовських –  дипломанти Міжнародного конкурсу «VivatMusica» 2005 р. Багато з випускників вже закінчили консерваторії та працюють в музичних школах міста та області.

012В ДМШ №1 м. Херсона, в класі В.А. Дублянського робила перші свої музичні кроки і Вікторія Миколаївна Слєпко (Чернікова). Потім вона перевелася в ДМШ №2 і закінчила її  у Л.П. Кузьміної. В 1967 році поcтупила до музичного училища в клас викладача О.В. Дреля, потім продовжила навчання у викладача Л.Г. Поліводи, а закінчила училище (з відзнакою) в класі Л.С. Фролової. Вишу освіту отримала в Одеській державній консерваторії А.В. Нежданової в класі. професора С.Л. Могилевської. В 1975 році повернулася до Херсонського музичного училища викладачем та
концертмейстером фортепіанного відділу. За 33 роки роботи в училищівипустила багато учнів, більшість з яких закінчили училище з відзнакою і продовжили навчання у вузах України. Серед них С. Неметулаєва, О. Раєвська, М. Кулик, В. Слєпко, М. Суслова, Н. Манько та ін.

013

014З 1976 року прийшли працювати до музичного училища сестри-близнюки Ольга Юріївна Федорченко (Місько) та Тетяна Юріївна Вайтулянець (Місько). Початкове   музичне навчання вони також здобули в Херсоні в ДМШ №1, яку закінчили з відзнакою в класі К.П. Дєдової. В 1972 році поступили до Херсонського музичного училища на фортепіанний відділ. Спочатку навчалися в класі Л.С. Фролової, а потім  Л.В. Садєтової. По закінченні училища відразу поступили до Одеської консерваторії ім.  А.В. Нежданової в клас викладача В.П. Зелінського на заочне відділення і вже тоді паралельно почали працювати в Херсонському О.Ю. Федорченко та Т.Ю. Вайтулянець музичному училищі на відділі загального, а потім  спеціального фортепіано.  Крім педагогічної роботи сестри самі успішно виступали як фортепіанний дует.

015Випускницею ДМШ №2 м. Херсона є Елеонора Василівна Васильєва (Сидорова). В 1974 році вона поступила до Херсонського музичного училища в клас  викладача О.Ф. Бабенко Під час навчання приймала участь у різних конкурсах, де займала призові місця. В 1978 році з відзнакою закінчила училище і відразу поступила до Одеської Державної консерваторії ім. А.В. Нежданової в клас викладача Ю.Б. Дикого. Після консерваторії повернулася до рідного училища, де до сьогоднішнього дня працює викладачем та    концертмейстером.  За роки роботи підготовила багато  фахівців, які працюють в музичних школах Херсона та Херсонської області. Більшість з них продовжили навчання в музичних вузах. Серед них Ю. Зубарь – Консерваторія м. Хенингена в Голландії; Л. Любашенко – Донецька музична академія ім. С. Прокоф’єва.

Крім суто педагогічної діяльності Елеонора Василівна бере активну участь, як концертмейстер, у різних конкурсах та концертах училища. А в 2003 році вона очолила групу студентів, яка відвідала Францію по культурному обміну, де  також взяла участь у концертах в місті Гаврі та Сент-Етвені.

017

З 2002 року Е.Васильєва працює завідуючою відділом концертмейстерства та камерного   ансамблю.

018Багато з викладачівза різними обставинами, на жаль, сьогодні вже не працюють в училищі. Серед них Тетяна Олександрівна Дембницька, яка початкову музичну освіту почала в Ризькій музичній школі, а потім продовжила в ДМШ №1, в класі заслуженого вчителя музики В.А. Дублянського. З вдячністю Тетяна Олександрівна згадує і своїх чудових викладачів з сольфеджіо і музичної літератури – Всеволода Володимировича Павковича та Олександра Самойловича Шейнберг.

В 1959 році юна піаністка поступає до Херсонського музичного училища. Перший курс Т. Дембницька закінчила в класі випускниці Одеської консерваторії Сергєєвої Євгенії Миколаївни, а три останні курси – у  Софії Анатолівни Зюзіної. По закінченні училища, в 1963 році, відразу вступила в Одеську консерваторію ім. А.В. Нежданоаої, навчалася в класі викладача Е.Д. Коваленко, по концертмейстерському класу у професора Є.І. Дублянської, по камерному ансамблю – у доцента Е.М. Сігал.

І в 1967 році Тетяна Олександрівна повертається до Херсону, де працює до 1998 року викладачем спеціального фортепіано, методики викладання  фортепіано, а також концертмейстером в класах І.Г. Курляна, В.В. Павловського, А.М. Каравацького, заслуженого працівника культури В.С. Бендюга.

019

Особливою сторінкою, за спогадами Тетяни Олександрівни, були поетичні вечори, в яких вона брала участь та творчі зустрічі, які організовувала. Серед них творчі вечори чудового українського композитора, професора Київської Національної музичної академії Юрія Яковича Іщенка, професора Санкт-Петербурзької консерваторії Олега Юрійовича Малова та багато інших зустрічей з музикантами, що гастролювали в 60 – 80-х роках в Херсоні. Крім того, всі роки роботи в училищі Т. Дембницька вела методичні конференції та курси підвищення кваліфікації викладачів ДМШ міста та області.

За 31 рік роботи в училищі Тетяна Олександрівна випустила більше 60 учнів, які зараз працюють в різних куточках світу. Серед них Ю. Вишневецька (Ернандес) – викладач фортепіано у Вищій школі музики в Мехіко, виступає як солістка, а також з різними симфонічними і камерними оркестрами на мексиканському радіо, стипендіат музичної громади як виконавець сучасної мексиканської музики; Т. Зубарь – викладач  фортепіано  та концертмейстер в м.Констанце (Німеччина); О.Б. Соломонова – професор, доктор мистецтвознавства Київської Національної музичної академії; Н. Веселова – викладач ХМУ; К. Сергєєва – аспірантка  Національного педагогічного університету України ім. М. Драгоманова — викладач Херсонського музичного училища та ін.

З 2004 року Тетяна Олександрівна проживає в Німеччині і працює, як і раніше, викладачем  фортепіано та концертмейстером.

020Там же, в Німеччині працює органісткою і Юлія Михайлівна Хайкова (Малер). Вона також випускниця нашого училища. Вчилася в класі Г.В. Картузової Продовжувала свою освіту в Одеській державній консерваторії ім. А.В. Нежданової в класі професора Г.І. Лейзеровича. Ю. Хайкова —  талановита піаністка, працюючи на фортепіанному відділі училища, виступала частов сольних концертах та  з оркестром. Як відмічають її колеги, Юлія Михайлівна мала досконалий піаністичний апарат, її виконавська натура не схильна до бурного проявлення гарячого темпераменту, вона – тонкий і чуйний лірик. В своїй педагогічній роботі Ю.М. Хайкова дотримувалася головної мети – підвести студента до розуміння музики як відображення складних внутрішніх процесів духовного життя людини. За час роботи в училищі Юлія Михайлівна виховала багато талановитих піаністів, які продовжили своє навчання в музичних вузах України та зараз працюють в різних куточках світу.

021

 

022Чудовим викладачем на відділі була Анна Сергіївна Олексій (1946 – 2005 рр.). першу музичну освіту Анна Сергіївна здобула в Кривому Розі і там же вступила до музичного  училища, яке успішно закінчила в 1964 році. Відразу після закінчення Криворізького музичного училища  продовжила музичну освіту в  Одеській державній консерваторії ім. А.В. Нежданової в класі С.Л. Могилевської (1 курс) та Г.І. Лайзерович (з другого курсу). До речі, обидва викладачі були випускниками     Московської аспірантури  класу Г. Нейгауза, що, безумовно відбилося і на одеській школі фортепіанного мистецтва.

Крім педагогічної діяльності, Анна Сергіївна дуже багато виступала як виконавець   із сольними концертами по Херсонській області. Серед її улюблених композиторів – І.С. Бах, С. Рахманінов, Ф. Шопен, Л. Бетховен, музику яких вона виконувала блискуче.

Крім того, Анна Сергіївна була чудовим концертмейстером в класі  кларнета В.М. Олексія.

За роки праці в училищі вона випустила багато чудових піаністів, які зараз продовжують справу свого вчителя, працюючи у вищих та середніх навчальних закладах України та СНД.

023Традиції Харківської фортепіанної школи розвивала в Херсонському музичному училищі Людмила Петрівна Кльонова з 1970 по 1999 роки. Першу музичну освіту здобула в Харківській середній спеціальній музичній школі-десятирічці в класі О.В. Гончарової (спец. фортепіано). В 1969 році закінчила  Харківський інститут мистецтв ім. І. Котляревського  у професора Н.О. Єщенко  (до речі, вона учениця відомого С.Я. Фейнберга в Московській аспірантурі)  і відразу приїхала працювати в м. Херсон. Перший рік працювала в ДМШ №1, а з 1970 – у музичному училищі викладачем спеціального фортепіано та концертмейстером. 024За роки роботи в училищі випустила багато чудових піаністів, більшість з яких закінчили музичне училище з відзнакою, закінчили консерваторії і зараз працюють в  Україні та країнах ближнього і дальнього зарубіжжя. Серед них Є. Авочарова – лауреат багатьох міжнародних конкурсів (як концертмейстер), зараз працює в Харківській музичній десятирічці; І. Фіалка (Тешенко) – викладач в Київській духовній Академії; Т. Яценко (Нібога) – викладач, концертмейстер Херсонського музичного училища.

Крім професії музиканта Людмила Петрівна все життя захоплювалася поезією. З-під її пера виходили завжди глибокі та щирі поетичні рядки.

025А в 1998 році, вперше в Херсоні, разом зі своїм чоловіком, чудовим музикознавцем Едуардом Добрикіним організувала театр музики та поезії «Дует КД». Тут Людмила Петрівна розкрила себе з обох боків: і як музикант, і як чудова поетеса, бо особливістю  театру був саме синтез музики, поезії, літератури і театру. Зараз «Дует КД» (нова назва «Ізраїльський Концертний «ДУЕТ ЕЛ») продовжує свою музично-літературну діяльність в Ізраїлі в м.Ашкелон, але постійно підтримує зв’язки з Херсонським музичним училищем і з культурним осередком Херсонщини.

026Олександр Іванович Горшков першу музичну освіту здобув в м. Пензі в класі Л.П. Балтрук З 1966 по 1970 навчався в Пензенському музичному училищі в класі А.О. Штейнвиля Потім вчився в Одеській консерваторії ім. А.В. Нежданової в класі І.І. Сухомлінова Ще в роки навчання він став дипломантом Всеросійського конкурсу піаністів ім. Д. Кабалевського. Свою педагогічну діяльність у м. Херсоні розпочав в 1975 р., відразу після закінчення консерваторії.

Працюючи в Херсонському музичному училищі, Олександр Горшков 12 років був завідуючим цикловою комісією класу концертмейстерства та камерного ансамблю, а з 1994 року очолив відділ спеціального фортепіано.

За час роботи в училищі О.І. Горшков виховав близько 50 учнів-піаністів. Більшість з них закінчили музичні вузи.  Серед них – О. Новіков – лауреат ІІІ премії Всеукраїнського огляду-конкурсу піаністів ім. С. Рахманінова, нині провідний фахівець Донецької музичної академії ім. С. Прокофь’єва; Л. Кравець – дипломант двох студентських українських конкурсів піаністів; К. Полюх – викладач Херсонського музичного училища; Н. Столярова – викладач теоретичного відділу ХМУ та багато інших, що   працюють у дитячих музичних школах міста та області.  Своїх учнів О.І. Горшков приваблював не тільки талантом викладача, а й особистістю яскравого соліста-виконавця. Сім сольних концертів зі складними різноманітними програмами, гастролі у складі творчої делегації у Франції, що пройшли з великим успіхом, численні записи на телебаченні, радіо – ось різні прояви його виконавської діяльності.

027Поряд з Олександром Івановичем на фортепіанному відділі працювала і його дружина Аврора Олександрівна Горшкова.  Музичну школу вона закінчувала у м. Кіровограді в класі Л.І. Остапчук, з 1965 по 1969 роки навчалася в Кіровоградському музичному училищі в класі У.Г. Лірник, з 1970 по 1975 продовжила навчання в Одеській консерваторії ім. А.В. Нежданової в класі О.М. Гончарова і в 1975 році прийшла працювати до нашого училища.

Серед її учнів викладач  теоретичного відділу ХМУ Л.А. Пасічна.

А в 2001  році сім’я Горшкових переїхала до Німеччини, де зараз живе и працює.

В 1975 році до училища прийшла працювати Ольга Шалвівна Кереселідзе. Почала музичну освіту вона в 1958 році в музичній школі міста Красний Луч Луганської області в класі Н.А. Бабічевої. Через 4 роки переїхала до м. Херсона і продовжила навчання у Г.З. Теппер (випускниця класу В.А. Дублянського). А ще через рік перейшла в нещодавно відкриту в м.Херсоні школу-десятирічку (клас З.М. Кирєєвої), а потім продовжила навчалася в школі-десятирічці П. Столярського в м. Одесі (клас І.Л. Радіна,  В.П. Василенко). Після школи, в 1970, вступила до Одеської Державної консерваторії ім. А.В. Нежданової, де навчалася в класі А.П. Сотової. А по закінченні повернулася до м.Херсону на фортепіанний відділ музичного училища, де працювала до 1998 року концертмейстером та викладачем фортепіано. Серед її випускників П. Поздишев, С. Чулкова, М. Голобородько та ін., які закінчили консерваторії та зараз успішно продовжують трудову діяльність як викладачі і гастролюючі виконавці. З 1998 року Ольга Шалвівна живе  в Ізраїлі, де  виступає як  концертмейстер з солістами-інструменталістами та співаками.

В 90-х роках починає працювати в училищі нове покоління молодих перспективних викладачів, які також є випускниками нашого училища. Це, Н.Г. Самойленко, І.В. Бурбас, О.М. Кирпа, К.І. Бойко, К.М. Сергєєва,  В.Є. Сокирко-Слєпко.

028Наталя Глібівна Самойленко (Гасилова) початкову музичну освіту здобула в ДМШ №2 в класі Г.В. Картузової, з   1990  року  продовжила навчання у Галини  Володимирівни, вже будучи студенткою Херсонського музичного училища. На 3 курсі Наталя вже почала працювати концертмейстером на відділах хорового диригування, духових, струнних та народних інструментів, а після закінчення Одеської державної консерваторії ім. А.В. Нежданової (клас В.М. Кузикової), в 1999 році, стала викладачем відділу спеціального фортепіано в Херсонському музичному училищі. Крім педагогічної діяльності Наталя Глібівна постійно бере участь в конкурсах, концертах училища та міста в якості концертмейстера та солістки камерного оркестру музичного училища. Має багато нагород та грамот як концертмейстер.

029Ірина Володимирівна Бурбас закінчила школу педагогічної практики при Херсонському музичному училищі (клас викладача Ю.М.Хайкової) та вже тоді паралельно займалася композицією в класі Ю.В.Валерштейна. В 1989 році  стала студенткою Херсонського музичного училища і продовжила навчання у тих же викладачів. Будучи блискучою піаністкою І. Бурбас стрімко зростала і як композитор. Тому  Харківськоий інститут мистецтв ім. І. Котляревського Ірина Володимирівна закінчила також по двох спеціальностях (композиція – клас викладача В.М. Золотухіна; фортепіано – клас викладача В.О. Сірятського). Після інституту І.В. Бурбас повертається працювати до рідного училища спочатку як концертмейстер.  Особливо добре запам’яталися її блискучі численні виступи на різноманітних концертах та конкурсах зі студентами класу викладача Є.П. Довбиша. А пізніше Ірина Володимирівна  продовжує свою педагогічну діяльність  на відділі спец.фортепіано. Вона виховала лауреата другого Всеукраїнського конкурсу «Пам’яті професора  Олександра Бугаєвського» — Д. Малого (нині він студент фортепіанного та композиторського факультетів Харківського університету мистецтв ім. І. Котляревського).

Ірина Володимирівна закінчила асистентуру при Харківському університеті мистецтв із сольного виконання, і зараз продовжує навчання  в аспірантурі.

Паралельно І.В. Бурбас працює в Херсонському державному  університеті.

030Олександра Миколаївна Кирпа (Соловйова) закінчила ДМШ №4 м. Херсона у викладача М.А. Сомікової в 1994 році. Відразу була зарахована до Херсонського музичного училища, яке успішно закінчила в 1998 році у викладача Л.П. Ілліч-Рєзнікової Вищу музичну освіту здобула к Національній музичній Академії ім. П.І. Чайковського у викладачів Є.І. Вознесенської та професора Б.О. Архимовича.

І  з  2003 р.   працює  в Херсонському музичному училищі концертмейстером та  викладачем  відділу спеціального фортепіано.Постійно бере участь, як концертмейстер,  у конкурсах (де неодноразово отримувала нагороди) та різноманітних культурнихзаходах  училища.

031Катерина Ігорівна Бойко (Полюх) закінчила ДМШ №1 у викладача С.О. Луценко З 1994  по   1998   роки   навчалася  у  Херсонському музичному училищі в класі О.І. Горшкова. По закінченні —  продовжила навчання в Національній музичній Академії ім. П.І. Чайковського в класі викладача Б.Г. Федорова. Серед творчих подій цих років можна назвати численні виступи з оркестром на різних фестивалях, а також сольні концерти в Малому залі ім. Лисенка Національної   музичної академії України ім. П.І. Чайковського.  Після закінчення академії два роки працювала в Херсонському державному університеті, а з 2005 року прийшла в Херсонське музичне училище, де активно займається педагогічною, концертмейстерською та концертною діяльністю.

032Катерина Миколаївна Сергєєва (Рєзнікова) почала музичну освіту в школі педагогічної практики при Херсонському училищі у С.З. Біглової. Відразу вступила в училище, яке закінчила в 1995 році у викладача Т.О. Дембницької В 2001 році закінчила Національну музичну академію в класі професора Б.А. Архимовича і в тому ж році магістратуру  –  наукові  керівники В.В. Коростильов, Б.А. Архимович.

З 2001 по 2003 роки К.М. Сергєєва працювала в Херсонському державному університеті викладачем фортепіано та концертмейстером на кафедрі інструментального виконавства та теорії музики. Під час роботи на кафедрі була відзначена дипломом кращого концертмейстера на Всеукраїнській студентській олімпіаді в м. Одеса (2003 р.) Зараз Катерина Миколаївна навчається на стаціонарі в аспірантурі Національнального педагогічного університету ім. М. Драгоманова, науковий керівник доцент Т.М. Завадська, та за сумісництвом з 2005 року працює в рідному училищі на відділі спеціального фортепіано. Читає курс методики та аналізу виконавських стилів, неодноразово виступала на ФПК для викладачів ДМШ області з доповідями, публікується в наукових виданнях України.

033З 2002 року працює в училищі викладачем та концертмейстером Вікторія Євгенівна Сокирко (Слєпко). Вона також є вихованкою фортепіанного відділу ХМУ.

За останні роки традиційними стали творчі контакти викладачів та студентів відділу з провідними музикантами-викладачами, виконавцями України, Росії, близького та далекого зарубіжжя.

034Постійними були творчі зустрічі, концерти, майстер-класи, методичні семінари з провідними викладачами музичних вузів: професорами Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського І.М. Рябовим, Б.А. Архимовичем, О.М. Снєгірьовим, доцентом Т.М. Ткач, професорами Одеської музичної академії ів. А.В. Нежданової Л.І. Гінзбург, О.Б. Маслак, Є.Д. Коваленко, О.М. Бугаєвським, О.М. Гончаровим, О.О. Кардашовим, І.І. Сухомліновим, професорами  Харківського університету мистецтв М.О. Єщенко, Т.Б. Вєркіною; професорами Донецької музичної академії ім. С. Проф’єва В.Г. Бойковим, М.Д. Легоцьким;  видатними музикантами Московської державної консерваторії — М.О. Федоровою, А.І. Вєдєрніковим, М.С. Воскресенським, В.П. Горностаєвою, Л.Н. Власенко, О.З. Бондурянським; Санкт-Петербурзької музичної академії —  П.О. Серебряковим, Є.О. Муріною, П.Г. Єгоровим, А.З. Угорським, О.Ю. Маловим.  Особливо запам’яталися зустрічі із завідуючим кафедрою фортепіано Санкт-Петербурзької консерваторії Олегом Юрійовичем Маловим, який з концертами та майстер-класами приїздив до Херсону щороку. Концерти Олега Малова були справжньою школою для нашої молоді – бездоганне виконання, відчуття стилістики старовинної музики, емоційне напруження романтичної музики, точне і гостре тлумачення сучасної інтонації, висока, істинно петербурзька музична культура справляли надзвичайне враження. Крім того, під час майже кожного свого приїзду Олег Малов відкривав для нас нові композиторські імена або твори, бо він був часто їх першим виконавцем і інтерпретатором.

 035

Восени 1992 року в училищі відбувся концерт американського піаніста Т. Тіріно, а в 1994 році училище зустрічало Ю. Лотакова, свого колишнього випускника, який зараз мешкає в м. Лос-Анжелесі (США).

Ще через рік, восени 1995 р., в училищі концертували запрошені до нього відомі канадські піаністи – фортепіанний дует Люба та Іриней Жук, які познайомили херсонців з різноманітним ансамблевим репертуаром, до якого ввійшли і твори  світової класики, і маловідомі у нас твори композиторів Англії та Канади. Значне місце у творчості музикантів займали твори сучасних українських композиторів: І. Білогруда, Ю. Фіали, Л. Дичко, О. Красотова та ін. З перших хвилин зустрічі з цими музикантами відчувалося їхнє бажання поділитися тим, чим їх наділила природа – своїм талантом і душевною теплотою.

Влітку 1994 та навесні 1995 року у великій залі училища відбулися серії концертів студентів Руанської консерваторії (Франція), делегацію яких очолювала професор Франсуаза Івар. У рамках взаємного обміну представники фортепіанного відділу училища на чолі з О.І.Горшковим у складі творчої групи викладачів та студентів також здійснили дві поїздки до Франці, де відбулися цікаві творчі зустрічі, концерти, дискусії.

Наприкінці 1998 року  дійсною подією для музичного училища став концерт блискучого піаніста, лауреата багатьох конкурсів, академіка музичної Академії США, професора Донецької консерваторії ім. С. Прокоф’єва Михайла Легоцького. Для молодих піаністів нашого училища цей концерт став не тільки творчою відвертістю, але й чудовою школою  — піаніст коментував кожний твір, який виконувався.

У квітні 1993 року Афіша Бугаєвськогона базі Херсонського музичного училища був вперше  проведений Всеукраїнський конкурс піаністів ім. С. Рахманінова, в якому приймали участь студенти музичних училищ та учні шкіл-десятирічок.

А з 2002 року — було започатковано Всеукраїнський  огляд — конкурс молодих піаністів пам’яті професора  Одеської консерваторії ім. А.В. Нежданової, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Бугаєвського. В 2007 році відбувся вже і Другий конкурс «Пам’яті  професора  О. Бугаєвського».

036

 

Обидва конкурси мали великий резонанс серед шанувальників фортепіанного мистецтва,  фахівців – викладачів  та їх вихованців. Юні обдаровання мали змогу почувати себе справжніми артистами на сцені великої зали Херсонського музичного училища, а їх викладачі із задоволенням спілкувалися із знанимимайстрами фортепіанної гри, зав. кафедрами музичних академій України.

037

Багато прихильників класичної музики почули яскраве виконання різностильових творів молодими піаністами. Серед переможців конкурсу були і студенти нашого училища. Це Олена Ясильківська, нині студентка – ОДМА ім. А.В. Нежданової. (ІІ премія  – 2002 р.), Ганна Ковалевська, ХМУ, нині студентка НПУ  ім. М.П. Драгоманова (дипломант – 2002 р.), Лілія Олійник, нині студентка музичного факультету Південно-Східного університету в штаті Луїзіана, США (ІІ премія та кубок – 2007 р.), Тетяна Жужа, нині студентка ОДМА ім. А.В. Нежданової (призерка конкурсу 2007 р.),  Дмитро Малий, нині студент Харківського університету мистецтв (призер конкурсу 2007 р.).

038

Цей конкурс музичне училище має намір зробити  традиційним кожні два роки.

Звичайно, усі заходи, проведені в Херсонському училищі, збагатили  педагогічний та професійний виконавський рівень викладачів і студентів фортепіанного відділу, а головне –  допомогли значно підвищити якість підготовки випускників  училища.

Взагалі, випускники – це окрема сторінка – бо фортепіанний відділ Херсонського музичного училища випустив в світ немало талановитих піаністів, що радували і радують слух меломанів в різних куточках світу, чудових викладачів та методистів, виконавців-солістів та ансамблістів.

Серед них Семен Климентович (Израиль Калманович) Стучевський (1894 – 1986) – закінчив він Херсонське музичне училище в 1914 році в класі В.Я. Еггенберг, потім продовжив навчання в Одеській консерваторії в класі у Є. Бібер. З 1921 по 1924 рр. працював концертмейстером ГАБТ-а з відомими артистами Л. Собіновим, Г. Пироговим, С. Мигаєм, К. Держинською, В. Барсовою, С. Лемешевим, Н. Шпилле, І. Архіповою, І. Петровим, та ін.

За професійну майстерність Семену Климентовичу в 1951 році присвоєно звання Заслуженого артиста РСФСР.  З 1957 по 1973 рр. С.К. Стучевський працював викладачем в Музичному училищі ім..Іполітова-Іванова (м. Москва). В 1960 році удостоєний спеціальної премії на конкурсі вокалістів ім. Р. Шумана в Берліні.


039Олександра Львівна Бєгунова  (р. н. 1916)
– відома піаністка, ансамблістка. В 20-х роках навчалася в Херсонській музичній школі в класі викладача В.А. Дублянського, потім у нього ж в Херсонському музичному училищі на фортепіанному відділі. Після закінчення 3-го курсу, в 1932 році, була прийнята в Московську консерваторію ім.. П.І.Чайковського, яку закінчила в 1938 р. по класу професора Г.Р.Гінзбурга. В тому ж році була прийнята до аспірантури при Московській консерваторії (тоді Школа вищої художньої майстерності – Meisterschule).

040Леонід Семенович Гуров – український та молдавський композитор, заслужений діяч мистецтв Молдавії (1958 р.), голова Союзу композиторів Молдавії, професор Кишинівського Інституту мистецтв (1962 р.).    Закінчив Херсонське музичне училище в 1928 році (клас М.А. Недзинської). Після закінчення Одеської державної консерваторії ім. А.В. Нежданової по двох факультетах (фортепіано та композиція) залишився там працювати. На початку 40-х років продовжив педагогічну працю в Кишинівській консерваторії (нині Інститут мистецтв), де з 1945 року очолив кафедру теорії музики та композиції, в 1960 році  став ректором.

Крім педагогічної та адміністративної діяльності Л. Гуров плідно займається творчістю. Він – автор багатьох симфонічних та хорових творів, сонати для скрипки та фортепіано, обробок народних пісень. Серед його учнів – відомі молдавські композитори – В. Загорський, С. Лобель, А. Муляр, А. Стирча, Д. Федоров та ін.

В 1941 р.  Олександра Львівна перервала навчання в аспірантурі і працювала солісткою Таджицького радіо (м. Сталінабад, тепер м. Ашгабад).  І лише з 1944 по 1946 рр. продовжила заняття. З 1946 р. – вона солістка і концертмейстер Московської державної філармонії. Довгий час виступала в ансамблі з відомим скрипальками О. Каверзнєвою та Є. Гілєльс. Гастролювала в Німеччині, Угорщині, Польщі, Чехословаччині, Фінляндії, Албанії, Австрії, Єгипті, Лівії, Сірії, Бельгії та ін.

RozinskaПоліна Костянтинівна Розинська – видатний діяч музичної культури Республіки Саха (Якутії), пропагандист російської, радянської та якутської музичної класики, автор багатьох обробок якутських пісень та мелодій самодіяльних композиторів, провідний концертмейстер, педагог, суспільний діяч, заслужена артистка Російської Федерації (1972 р.), народна артистка Якутії (1962 р.), кавалер ордена «Знак Пошани» (1965 р.).

Народилася Поліна Костянтинівна в 1912 році в с. Велика Лепетиха Херсонської області. З 1926 по 1930 роки навчалася в Херсонському музичному училищі (тоді муз. профшкола) в класі В.А.Дублянського. В 1931 р. поступила на  робфак   Московської державної консерваторії ім. П.І. Чайковського в клас викладача В.І. Брюханова і з відзнакою закінчила його. Потім, з 1934 по 1940 рр. навчалася на фортепіанному відділі тієї ж консерваторії у викладача В.А. Шацкес. І по-закінченні, за розподіленням, була направлена до Якутії, де стала концертмейстером національного драматичного театру. Саме Поліні Костянтинівні забов’язані своїм становленням та відомістю провідні солісти того часу – О. Захарова, А. Єгорова, М. Вальєва, Н. Шепелева, Л. Попов, Д. Скрябіна, Т. Местников та ін.

В 1946 році П. Розинська за сумісництвом працювала в Республіканській дитячій музичній школі та в музичній Театральній студії. П’ять років вела кружок фортепіано в Палаці піонерів м. Якутська.

В 1948 – 1987 рр. продовжила педагогічну діяльність в Якутському музичному училищі, де 8 років була зав.фортепіанним відділом. Серед її учнів відомі нині в Якутії викладачі та діячі музичної культури: піаністи – В. Степанов, Н. Александрова, Н. Семеняга, С. Слепцова, Ю. Максименков, Т. Борисова та ін., музикознавці – Л. Потапова, З. Кириліна та ін. Вони із великою вдячністю згадують уроки легендарного педагога (див. додаток).

З 1964 року і до сьогодні Поліна Костянтинівна працює концертмейстером хору ветеранів і самодіяльних колективів м. Якутії.

Вже кілька поколінь називає її «музичною бабулею», бо окрім основної роботи, вона постійно давала дітям безкоштовні уроки музики.

В минулому 2007 році П.К. Розинська відмітила свій 95-річний ювілей і продовжує займатися улюбленою справою.

042Олександр Бондурянський –  видатний випускник Херсонського училища. Зараз він відомий піаніст, народний артист Росії, лауреат «Премії Москви» в галузі літератури та мистецтва, професор Московської консерваторії ім. П.І. Чайковського, кандидат мистецтвознавства, належить до числа провідних російських камерно-ансамблевих виконавців та викладачів. В 1968 році за його ініциативою було створено «Московське тріо», одним з учасників якого є він сам. Сьогодні «Московське тріо»  (О. Бондурянський, А. Іванов, М. Уткін) –  лауреат Міжнародних конкурсів в м. Мюнхені, м. Белграді,  м. Будапешті, м. Бордо, по праву вважається одним з кращих камерних ансамблів  044 світового рівня. Колектив з великим успіхом виступає не тільки в Росії, а й в інших країнах, приймає участь в крупних міжнародних фестивалях – в м. Москві, м. Санкт-Петербурзі, м. Хельсінкі,  м. Берліні, м. Белфасті, м. Флоренції, м. Севільї та ін. Наряду з ансамблевою діяльністю О. Бондурянський виступає з сольними концертами і як соліст з симфонічними концертами в Росії т043а за кордоном. О. Бондурянський – автор музикознавчих робіт по історії жанру фортепіанного тріо та проблемам інтерпретаторського мистецтва. Він – член журі багатьох міжнародних конкурсів, проводить майстер-класи в Літній міжнародній музичній школі при Московській консерваторії, літній школі «Нові імена», а також в Німеччині, Швейцарії, Фінляндії та інших країнах.

045Ще один відомий випускник — Юрій Лотаков – добре відомий у світі музикант. Він закінчив Херсонське музичне училище в 1964 році, потім Київську консерваторію в 1971 р. У вісімнадцятирічному віці, ще навчаючись у музичном   училищі в класі викладача Л.П. Фундилера, став Лауреатом Всеукраїнського конкурсу молодих виконавців у м. Києві.   В   1968   році    одержав   титул «Найобдарованіший піаніст України». Багато концертував по країнах та в Західній Європі. В 1978 році разом з родиною переїхав до США, штат Каліфорнія. Зараз успішно виступає з концертами в багатьох країнах світу.

Pozd2Не можна не відмітити наших випускників, які зараз є чудовими піаністами-виконавцями світового рівня. Це  Павло Поздишев, який після навчання в Херсонському музичному училищі вступив до Московської консерваторії. Брав участь в багатьох конкурсах в Італії, Швейцарії,  США  і  здобував  на  них високі нагороди. Під час конкурсу в Італії, Павла Поздишева запросили на навчання до Голландії. А зараз він удосконалює свою майстерність у Швейцарії, повністю віддаючись своєму інструменту: «Для меня инструмент – это как живой человек. И отвечает он только тогда, когда ты вкладываешь в него самые свежие и глубокие чувства. В противном случае отношения с роялем могут остаться безответными…» (П. Поздышев)

Чудова концертуюча піаністка і Н.Х. Абді, Після закінчення з  відзнакою ХМУ та Санкт-Петербурзької музичної академії ім. М. Римського-Корсакова, вона гастролює по різних куточках світу (Скандинавія, Німеччина, Японія, Франція), а також займається записом власних дисків. Н. Абді також є концертмейстером Маріїнського оперного театру.

047

 

 

KiselnikІнна Кісельнікова (Федоренко) – відома піаністка Херсонської обласної філармонії. Музичне училище вона закінчила в 1980 році в класі викладача О.В. Дреля. А по закінченні НМАУ ім. П.І. Чайковського (1986 р.) розпочала свою творчу діяльність як солістка та концертмейстер Херсонської обласної філармонії. І вже з перших кроків виявила великі здібності як виконавець. В тому ж 1986 році дала серію концертів для ліквідаторів аварії на ЧАЕС. В своїх сольних програмах піаністка чудово виявляє  свої можливості в складних програмах із творів Д. Скарлатті, Л. Бетховена, ФKiselnik2. Шопена, Ф. Ліста, О. Скрябіна, С. Рахманінова, С. Прокоф’єва,  М. Лисенка, А. Штогаренка, Л. Ревуцького та багатьох ін. Віртуозність, розмах концертного виконання, масштабність виконавчого мислення органічно поєднується з точністю стилю та виразністю тлумачення творів будь-якого жанрового та стильового напрямків.

Високий професіоналізм та наполегливість допомогли І. Кісельніковій стати провідним концертмейстером Херсонської обласної філармонії, виступати з кращими солістами – заслуженими артистами України – Н. Лелеко, Х. Ширінським, В. Гурбою, О. Мильною, О. Гоноболіним не тільки в Україні , а й за її межами: Росії, Білорусії, Казахстані, Німеччині, Франції, Туреччині, Ізраїлі.

Kiselnikova3

051Віктор Іванович Руденко – випускник  фортепіанного відділу 1982 року (клас О.В. Дреля). В роки навчання в Астраханській консерваторії (клас професора Л.М. Сулейманової) та аспірантурі неодноразово брав участь в різних Міжнародних та Всеросійських конкурсах піаністів, де здобував призові місця. Зараз Віктор Іванович працює викладачем спеціального фортепіано та клавесину в Астраханському музичному коледжі, є концертмейстером вищого класу. Приймав участь в концертах фонду М. Ростроповича, Арбеляна, І. Архіпової, має запрошення до роботи в Астраханську консерваторію.

Наталя Строчан (Лебедєва) – випускниця фортепіанного відділу Херсонського училища (клас О.В. Дреля), чудова піаністка, дипломант міжнародних конкурсів. Зараз вона доцент інституту мистецтв Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова та провідний концертмейстер кафедри струнно-смичкових інструментів Національної музичної академії  ім. П.І. Чайковського. Ії колеги відмічають: «Общение с таким тонким музикантом и чутким концертмейс
тером оказывает огромное влияние на студентов…».

053052

Професійна  майстерність    Наталії    Миколаївни відмічена численними   грамотами  та дипломами на Всеукраїнських Міжнародних конкурсах і фестивалях.

RojkoНаталя Рожко – член союзу композиторів України, в доробку якої чудові симфонічні та камерні твори, хорова музика, музика до театральних вистав та художніх кінофільмів, романси і пісні. Авторські концерти Н. Рожко проходять в Україні і за її межами у виконанні Національного заслуженого академічного оркестру України, Державного академічного естрадно-симфонічного оркестру України, Заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України, Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії. Н. Рожко пов’язує плідна співпраця зі славетними  диригентами України — В. Сіренко, В. Здоренко, В. Бліновим, В. Плоскіною, В. Жатько, В. Матюхіним.

Наталя Рожко має вже багато досягнень і нагород. В 1995 – 1997 рр. вона стала стипендіаткою фонду Сприяння Розвитку Мистецтв України. В 2004 році за досягнення в розвитку національної культури в рамках «Київської Пекторалі» Н. Рожко отримала відзнаку від імені мера   м. Києва О. Омельченка.

В 2007 році за Концерт для скрипки з оркестром, написаний на замовлення американського фонду ім. Б. Лятошинського для одного з видатних скрипалів світу Олега Криси, Наталя отримала Гранд Президента України.

Багато хто з випускників зараз очолюють дитячі музичні школи та школи мистецтв в Україні, Херсоні, області, працюють викладачами в педагогічних вузах. Серед них І. Полєвіков (кл. викл.  Л.В. Садєтової) – директор ДМШ №3 м. Херсона,  О. Литвинова (кл. викл. Л.П. Ілліч-Рєзнікової), — директор ДШМ №1 м. Херсона, С.П. Ластовецька (кл. викл. Л.П. Ілліч- Рєзникової) – зав.відділом ДШМ в м. Нова Каховка, О. Буднік (кл. викл. Л.С. Фролової) – зав. фортепіанним відділом Білозерської ДМШ , К. Щедролосєва (Бережна) (кл. викл О.В. Дреля) – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри інструментального виконавства та теорії музики Херсонського державного університету та ін.

Деякі випускники дещо змінили напрям творчості. Так, після закінчення фортепіанного відділу ХМУ М. Босакевич (кл. викл. Л.С. Фролової)успішно вступила до Києво-Могилянської Академії і зараз працює головним редактором «Аргументів і фактів в Україні». О. Галл-Савальська – зараз заслужена артистка України, працює артисткою та концертмейстером в Херсонському академічному музично-драматичному театрі ім. І. Куліша та ін.

Випускники, які тільки нещодавно були студентами фортепіанного відділу ХМУ, а зараз навчаються в консерваторії також роблять великі досягнення. О. Ясильківська – по закінченні училища, поступила в   Одеську музичну академію  ім. А.В. Нежданової, і там в роки навчання брала участь в конкурсі піаністів ім. Ф. Шопена, де здобула диплом. Зараз навчається в магістратурі і готується до конкурсу піаністів в Іспанію.

Ю. Созанська зараз студентка 3 курсу Одеської державної музичної академії ім. А.В. Нежданової. Вона вже стала лауреатом кількох міжнародних конкурсів і як солістка, і як учасник ансамблю.

054

Сьогодні фортепіанний відділ училища органічно поєднує в своїй роботі досвід ветеранів та натхнення, енергію молодого покоління викладачів.  Методичні принципи  ґрунтуються на розумінні високого життєвого призначення музики, установках, які можна співвіднести з принципами А.Рубінштейна, який казав: «Гра на інструменті – рух пальців, виконання – рух душі».

ДОДАТОК 1

 

Спогади про легенду фортепіанного мистецтва Якутії, випускницю фортепіанного відділу Херсонського музичного училища П.К. Розінську.

рапчПоклон седых учеников Сегодня свое 95-летие отмечает легенда фортепианного искусства Якутии, заслуженная артистка РСФСР и народная артистка ЯАССР Полина Розинская. Эта дата – прекрасный повод для воспоминаний преклоняющихся перед нею людей.

Сороковые: впервые услышали Рахманинова…

1940 год. По окончании учебы в Московской государственной консерватории им. П.И. Чайковского по распределению Министерства культуры РСФСР Полина Розинская вместе с Василием Поповым, выпускником дирижерско-хорового отделения консерватории, была направлена в Якутию в качестве концертмейстера национального театра.
В тот же год по инициативе композитора М.Н. Жиркова на основе хора театра был создан музыкально-вокальный коллектив, который совместно с драматической труппой осуществлял такие спектакли, как музыкальная драма «Нюргун Боотур» с музыкой М.Н. Жиркова, «Майская ночь» по Гоголю с музыкальными фрагментами из опер «Майская ночь» и «Садко» Римского-Корсакова, театрализованный концерт «Айхал» и отдельные концертные программы. П. Розинская в то время выступала и как солистка: она впервые познакомила якутскую публику с прекрасной музыкой Сергея Рахманинова, исполняя его фортепианные прелюдии. Прозвучало тогда и замечательное трио П.И. Чайковского в память о великом А.Г. Рубинштейне…

Феврония БАИШЕВА,
хормейстер,
заслуженная артистка
России,
народная артистка Якутии.

 

Пятидесятые: она меня поощряла

Впервые я увидел Полину Константиновну в 1951 году в Радиокомитете, когда она занималась с моим братом Матвеем, тогда солистом хора, позже – прославленным якутским басом. А когда меня отобрали на I Всероссийский смотр художественной самодеятельности, перед поездкой в Москву я сделал с нею первую запись на радио. Это были две песни М.Н. Жиркова о реке Лене и Черном море.
В 1958 году я прибыл на отбор в Ленинградскую консерваторию. Как теперь понимаю, мне повезло, что со мной репетировала и играла на экзамене именно Полина Константиновна. Из-за проблем со зрением я не мог работать в театре, ездить на гастроли, но творчески состоялся благодаря работе на радио, где до выхода на пенсию в 1971 году работала Полина Константиновна. Сколько записей классической и современной вокальной музыки мы подготовили для эфира!
Свою первую песню «Наша партия» я сочинил осенью 1953 года и пел ее на концерте в Москве в Центральном доме работников искусства под аккомпанемент замечательного баяниста Серафима Большева. Позже эту и другие песни аккомпанировала мне Полина Константиновна. В моем сборнике «Комсомол, ты – мое счастье!» наряду с композиторскими аранжировками представлено более десяти песен в обработке П.К. Розинской – она поощряла меня к сочинительству, создавая аккомпанементы.
Мы жили рядом, только в разных подъездах, на ее глазах создалась и росла моя семья. Валя, моя невеста – помощник воспитателя Школы слепых и слабовидящих детей, – ей сразу понравилась, а мой концертмейстер была одной из тех, к чьему мнению я всегда прислушивался. Далеко позади уже наша с Валентиной Федоровной серебряная свадьба, дети выросли, растим внуков, поседели. Но рядом с Полиной Константиновной не только я – все якутские музыканты – малые дети…

Федор ЛОБАНОВ,
заслуженный артист РС(Я), лауреат премии
Ленинского комсомола.

 

Моя добрая фея

«Я помню, как пронесся слух о том, что Ирочка Максимова с дочкой выписались из роддома. Я ходила на тебя смотреть», — слова Полины Константиновны прозвучали так неожиданно, что молодежь киногруппы, снимавшая фильм о моем отце Петре Решетникове, увидев мое изумление, рассмеялась. А я вдруг остро почувствовала нерасторжимость связи своей жизни с вехами ее жизни, головокружительно долгой и прекрасной.
Папа мой, будучи студентом Театра-студии, учился общему фортепиано у Полины Константиновны, поэтому умел играть. Зная на практике, как трудно научиться играть, благоговея перед высоким искусством П.К.Розинской, папа сделал все, чтобы я начала «ходить на музыку» к литовской переселенке Гуте Моисеевне Тувье, у которой начала заниматься моя подруга Ляля Федотова. Расхваливая мою будущую специальность, папа почему-то всегда добавлял: «До старости будешь работать! Всегда будешь нужной людям».
Как человек Ренессанса, сподвижница М.Н. Жиркова Полина Константиновна работала во всех пианистических ипостасях: в опере разучивала партии с певцами, хором, играла на репетициях, спевках; в оркестре заменяла арфу и подыгрывала за остальные недостающие инструменты; в балете, слава богу, появился Сергей Джангваладзе, а поначалу именно она играла клавир первого балета «Полевого цветка», танцевальные номера в концертах; на радио готовила солистов к концертам в прямом эфире (запись появилась позже), репетировала программы с хором; сочиняла аккомпанементы к якутским песням…
Насчет «до старости» папа оказался прав: она до сих пор играет наизусть дома не только прелюдии Г. Григоряна, но и Шопена, Скрябина! На концерте, посвященном 90-летию, играла хору ветеранов, Марине Поповой и выступила соло! Интересно, как попасть в Книгу рекордов Гиннесса, если в октябре в Театре оперы и балета во время чествования «матриарха» якутской музыки наш 95-летний юбиляр выступит с концертным номером?
Аиза РЕШЕТНИКОВА,
заслуженный работник культуры РФ,
заслуженная артистка РС(Я), кандидат исторических наук,
лауреат «Золотой медали»,
премии Фонда
Ирины Архиповой.

Республиканская общественно-политическая газета «Якутия»

28 августа 2007 г. №160(31180) вторник

 

ДОДАТОК 2

 

(ЛЮДМИЛА  КЛЁНОВА) ЭДЕР ЛЮТЕЛЬ  — ЗА ЭТО СТИХОТВОРЕНИЕ ПОЛУЧИЛП ПЕРВОЕ МЕСТО В ДВАДЦАТОМ КОНКУРСЕ ФОНДА «ВЕЛИКИЙ СТРАННИК – МОЛОДЫМ»

Пьют тишину колокола. Рахманинов — Концерт до-минор

Пьют тишину колокола
Из неподвижного покоя —
И золотые купола
Парят над спящею Землёю;

И, пробуждаясь ото сна,
Всей нерастраченною силой
Рассвета алая волна
Бескрайность неба затопила…

…Из тишины, издалека,
Из до-минорной глуби ясной
Аккордов мощная река
Течёт неспешно, вольно, властно.

Меня подхватит — и со дна
Поднимет к звёздному причалу —
И поступь Времени слышна
В набатной поступи Начала…

А из разлома бытия,
Сквозь грохот будущих баталий,
Потоком вешнего ручья
Плеснёт мелодия рояля —

Простор заполнит, запоёт —
И половодьем разольётся…
Души рахманиновской взлёт
Зовущим вихрем в небо рвётся…

И опалит своим огнём
Души моей крыла нагие…
Мы снова — с музыкой вдвоём.
Она — мой храм, моя стихия,

Моя молитва, мой алтарь —
И Дух, себя обретший в муках…
И тает, плавится печаль,
Как снег в ладони, в этих звуках…

…Слова остынут, как зола…
Словам ли с Музыкой сравниться?
Пьют тишину колокола —
Сердец серебряные птицы…