Антон Сергійович (Саркісович) Маілян (1880 – 1942) – вірменський і азербайджанський композитор-класик, заслужений діяч мистецтв Азербайджанської РСР. Народився і здобув початкову музину освіту в Грузії (м.Тіфліс), там же навчався в музичному училищі, по закінченні якого розпочав свою композиторську діяльність. В 1911 році в Херсонському музичному училищі закінчив повну програму літніх Регентських Учительських курсів у С.О.Бармотіна (сольфеджіо, гармонія), Ф.В.Владимирського (церковний спів), Я.В.Дюміна (постановка голосу). Антон Сергійович автор багатьох, різних за жанрами творів: опер «Сафа», «Гюльназ», «Шаловливий Микич», музики до вистав, вокальних та інструментальних мініатюр. Крім того А.С.Маілян є організатором перших робітничих хорів в м.Баку, і вперше він видав журнал «Театр і музика» вірменською мовою. Михайло Петрович Гайдай (1878 – 1965) – хоровий диригент, відомий фольклорист. В 1912 році закінчив регентські курси при Херсонському музичному училищі, після чого кілька років працював учителем співу та керував хоровими колективами в школах м.Житомира. З 1917 по 1920 рр. продовжив навчання в Академії мистецтв м.Києва. І з цього часу почалася плідна професійна робота М.П.Гайдая – хормейстера. В 1919 році він організував і очолив першу Українську хорову капелу, потім керував різними хоровими колективами: Волинською хоровою капелою, хоровою капелою «Думка» (м.Київ), Українським хором в м.Москва, Народним хором у Вінниці, студентським хором Київського художнього інституту. З 1949 року – регент Володимирського кафедрального собору в м.Києві. Крім того, займався вивченням фольклору та етнографії і працював науковим співробітником Кабінету музичної етнографії (1920 – 1935рр.), інституту фольклору (1936 – 1941рр.), інституту мистецтвознавства фольклору та етнографії Академії наук УРСР (1944 – 1949рр.) М.П.Гайдай зібрав близько п’яти тисяч українських народних пісень та дум, в тому числі, на Херсонщині, опублікував збірники записів українських народних пісень: «Этнографические материпалы. Образцы народной полифонии» (вип..1, 2, м.Харків, 1928, 1929 рр). Він — автор численних фольклористичних розвідок, статей, присвячених українській народній пісні, та її жанрам. М.П.Гайдай – автор пісень та хорових творів на слова Т.Г.Шевченка та інших українських поетів, близько 50 обробок українських народних пісень для хору. Лев (Лейб) Шор – закінчив Херсонське музичне училище в 1913 році по класу фортепіано у Л.О.Тучек та Московську консерваторію. Працював концертмейстером в різних концертних організаціях м.Москви. Юліан Бенсман – відомий скрипаль. У 1914 році закінчив Херсонське музичне училище, а потім Московську консерваторію. Гастролював по різних містах країни та за кордоном. Наум (Нісон) Генадійович Вальтер (1902 – дата смерті невідома) – відомий піаніств, заслужений артист РРФСР (1956 р.). Народився в м.Херсоні, в 1911 – 1914 рр. Навчався в Херсонському музичному училищі (клас гри на фортепіано Л.О.Тучек). В 1921 році закінчив Катеринославську консерваторію (нині м.Дніпропетровськ), клас викладача А.М.Шепелевського. З 1922 року вдосконалював свою майстерність в м.Москві у Ф.М. Блюменфельда та Г.Г.Нейгауза. Одночасно працював в різних концертних організаціях м.Москви. З 1928 року – соліст і концертмейстер Всесоюзного радіо, концертмейстер видатних скрипалів – Л.Когана, Б.Гольдштейна, віолончелістів – М.Марешаля, П.Фурньє, А.Наварри, вокалістів – І.Козловського, С.Лємєшева, А.Нєжданової, К.Обухової, М.Максакової, К.Держинської, М.Рейзена, О.Образцової та ін., з якими гастролював не тільки в СРСР, а й за кордоном. Анатолій Миколайович Тогаєв (1884-1976) – композитор, керівник хорових колективів, заслужений діяч мистецтв Чувашкської АРСР. Музичну освіту здобув спочатку на Чебоксарських співацьких курсах (1912 р.), а потім на регентсько-учительських капельмейстерських курсах при Херсонському музичному училищі (1914 р.) та курсах при Центральному інституті підвищення кваліфікації кадрів народної освіти в м.Москві. (1933 р.). Свою трудову діяльність розпочав в селах Красноармійського та Козловського районів Чувашії, створюючи різні хорові колективи, з якими завжди займав призові місця на республіканських олімпіадах в Чебоксарах, виступав на Всесоюзних оглядах-конкурсах в м.Москва, м.Горький. А.Тогаєв був не тільки художнім керівником творчих колективів, але й композитором. На початку 30-х років він проявив себе як композитор-пісенник, стровиши ряд масових чуваських пісень для хорів. Ним написано більше 150т таки творів, серед яких виділяються: «Стахановла ĕçлесси» (Стахановский труд), «Вǎйǎра» (В хороводе), «Çуллахи ир» (Летнее утро), «Атăл каçе» (Вечер на Волге), «Çамрăксен ташши» (Молодежная плясовая), хоровые обработки народных песен «Ой, милăй Чотикас»(Ой, милый Чодикас), «Иван калать» (Иван говорит), «Чей, чей, чей чашки» (Чашечка). Пісні Анатолія Миколайовича відмічені глибиною змісту, світлою, проникливою лірикою, яскравим національним колоритом. Вони були опубліковані в різних збірках та випускалися окремими виданнями. В передмові до однієї з таких збірок народний артист РСФСР та СРСР А.Я.Ешпай писав: «Его творческие достижения, многолетняя плодотворная работа по эстетическому воспитанию родного народа, большая общественная деятельность были высоко оценены народом. Ярким тому подтверждением является тот факт, что прекрасные мелодии, замечательные творения признанного мастера народной песни и сегодня с большим успехом исполняются десятками профессиональных и самодеятельных коллективов». За великі заслуги в розвитку чуваської музичної культури А.Н.Тогаєву в 1953 році присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв Чуваської АРСР. Він неодноразово був нагороджений Почесними грамотами Президіуму Верховнї Ради Чуваської АРСР, занесений в Почесну Книгу Трудової Слави та Героїзму Чуваської АРСР. Семен Климентович (Израиль Калманович) Стучевський (1894 – 1986) – закінчив він Херсонське музичне училище в 1914 році в класі В.Я.Еггенберг, потім продовжив навчання в Одеській консерваторії в класі у Є.Бібер. З 1921 по 1924 рр. працював концертмейстером ГАБТ-а з відомими артистами Л. Собіновим, Г.Пироговим, С.Мигаєм, К.Держинською, В.Барсовою, С.Лемешевим, Н.Шпилле, И.Архіповою, И.Петровим, та ін. За професійну майстерність Семену Климентовичу в 1951 році присвоєно звання Заслуженого артиста РСФСР. З 1957 по 1973 рр. С.К.Стучевський працював викладачем в Музичному училищі ім..Іполітова-Іванова (м.Москва) В 1960 році удостоєний спеціальної премії на конкурсі вокалістів ім..Р.Шумана в Берліні. Олександра Львівна Бєгунова (р.н. 1916) – відома піаністка, ансамблістка. В 20-х роках навчалася в Херсонській музичній школі в класі викладача В.А.Дублянського, потім у нього ж в Херсонському музичному училищі на фортепіанному відділі. Після закінчення 3-го курсу, в 1932 році, була прийнята в Московську консерваторію ім.. П.І.Чайковського, яку закінчила в 1938 р. по класу професора Г.Р.Гінзбурга. В тому ж році була прийнята до аспірантури при Московській консерваторії (тоді Школа вищої художньої майстерності – Meisterschule). В 1941 р. Олександра Львівна перервала навчання в аспірантурі і працювала солісткою Таджицького радіо (м.Сталінабад, тепер м.Ашгабад). І лише з 1944 по 1946 рр. продовжила заняття. З 1946 р. – вона солістка і концертмейстер Московської державної філармонії. Довгий час виступала в ансамблі з відомим скрипальками О.Каверзнєвою та Є.Гілєльс. Гастролювала в Німеччині, Угорщині, Польщі, Чехословаччині, Фінляндії, Албанії, Австрії, Єгипті, Лівії, Сірії, Бельгії та ін.   Леонід Семенович Гуров – український та молдавський композитор, заслужений діяч мистецтв Молдавії (1958р.), голова Союзу композиторів Молдавії, професор Кишинівського Інституту мистецтв (1962р.). Народився в с.Архангельське Херсонської області. В 1925 – 1928 рр. навчався в Херсонському музичному училищі (тоді були спочатку муз.курси, а потім в музпрофшкола) по класу фортепіано у М.А.Недзінської та по класу скрипки у Б.О.Брожа. Його наставниками по теоретичних дисциплінах та композиції були М.Ф.Марценко, а пізніше В.А.Дублянський та Б.О.Брож. До цього періоду відносяться його перші композиторські спроби: п’єси для фортепіано, романси, соната для скрипки і фортепіано, хоровий твір «Десятий Жовтень», який був виконаний Херсонською окружною хоровою капелою під керівництвом диригента Г.Ситника 7 листопада 1927р. на урочистих зборах в міському театрі. У 1928 році, закінчивши екстерном ХМУ, Л.С.Гуров поступає на теоретико-композиторський факультет Одеської державної консерваторії ім..А.В.Нєжданової. Його викладачами були: професор П.І.Молчанов (композиція, поліфонія), професор М.М.Вілінський (спеціальний курс гармонії та сольфеджіо), професор А.А.Павленко (інструментовка, аналіз музичних форм), Т.Є.Ріхтер (батько відомого С.Ріхтера, фортепіано). Відразу після закінчення консерваторії Леонід Семенович залишився викладати в Одеській консерваторії та Одеському музичному училищі (з 1939 р. – доцент). У 1934 р. разом з професорами М.М.Вілінсьтким та К.Ф.Данькевичем він створює Одеське відділення Спілки композиторів України, в якому виконує обов’язки відповідального секретаря, а потім заступника голови правління. У воєнні роки (1942 – 45) Леонід Семенович перебував в евакуації в м.Іркутську (Росія), де працював педагогом Іркутського музичного училища. У 1943 р. разом з диригентом Київської опери В.Я.Йоришем створив Іркутське відділення Спілки композиторів СРСР. У 1945 р. Комітетом у справах мистецтв при Раді Міністрів СРСР був направлений в Кишинівську консерваторію на посаду завідуючого кафедрою теорії музики та композиції (на цій посаді був до 1960 р.). У 1948 — 1956 рр. – був головою Спілки композиторів Молдавії. Потім два роки за направленням Міністерства культури СРСР знаходився у творчому відрядженні в Китаї, де займався підвищенням кваліфікації музично-педагогічних та композиторських кадрів Китаю. З 1960 р. чотири роки був ректором Кишинівської консерваторії (з 1962 – професор). А з 1965 по 1972 рр. – завідуючий кафедрою композиції та музикознавства. Серед його учнів відомі професійні композитори, музикознавці, диригенти Молдавії: В.Г.Загорський, А.Г.Стирча, Г.С.Няга, П.Б.Ривіліс та ін. Г.С.Гуров плідно займався і науково-дослідницькою діяльністю. Серед його наукових робіт можна виділити: «О форме и содержании в музыке», «Музыкальный язык молдавских народных песен и танцев», «Ладовые и метроритмические особенности молдавской народной музыки», «К вопросу о функции и колорите в музыке», «Записки по методике преподавания музыкально-теоретических предметов».   Антоніна Олексіївна Іванова (р.н. 1910) – оперна та концертна співачка (лірико-драматичне сопрано).                                                                                            А.О.Іванова в ролі Тетяни (оп. «Євгеній Онегін») З п’яти років почала займатися музикою, брала приватні уроки гри на фортепіано. В 1925 році поступила в Херсонську муз профшколу, де навчалася у педагога В.А.Дублянського по класу гри на фортепіано.У 1927 році переїхала в Крим і там продовжила навчання в Севастопольському музичному технікумі. В 1934 р. поступила в Московську консерваторію на вокальний факультет в клас професора Н.Г.Райського. Вже через рік дебютувала з партією Тетяни (опера П.І.Чайковського «Євгеній Онєгін») в оперній студії ім..Шацького при Московській консерваторії. З серпня 1941 р. – А.О.Іванова солістка Всесоюзного гастрольно-концертного об’єднання.   А.О.Іванова в ролі Оксани (оп. «Черевички»)                        А.О.Іванова в ролі Ельвіри (оп. «Дон Жуан») У складі концертної бригади московських артистів вона неодноразово виїжджала на фронт, виступала перед воїнами Червоної армії, перед моряками під м.Новосибірськом, приймала участь в концертах на кораблях Чорноморського флоту, де їй акомпанував відомий композитор К.Я.Лістов. Після закінчення війни, А.О.Іванова більше десяти років працювала солісткою Більшого театру СРСР (тепер Большой театр Росії). Дебютувала на великій сцені вона з партією Тамари (опера А.Рубінштейна «Демон»), а потім – ціла низка яскраво інтерпретованих співачкою образів: Марія, Оксана (опери «Мазепа», «Черевички» П.І.Чайковського), Маша (оп. «Дубровський» Е.Направника), Ельвіра (оп. «Дон Жуан» В.А.Моцарта), Ярославна (оп. «Князь Ігор» О.Бородіна), Мікаела (оп. «Кармен» Ж.Бізе), Мюзетта (оп. «Богема» Дж.Пуччіні), Купава (оп. «Снігуронька» М.Римського-Корсакова та ін. В концертах А.О.Іванова співала з такими відомими співаками як С.Лємєшев, М.Максаковою, А.Івановим, О.Івановим, І.Козловським, М.Михайловим, С.Хромченко, І.Петровим та ін. Нагороджена медаллю «За оборону Москви» та орденом «Знак почёта».   Марина Власівна Вікторжевська – відома співачка (меццо-сопрано).

Навчалася в Херсонському музичному училищі в 1930-х роках по класу скрипки у викладача Б.О.Брожа та сольного співу у викладача Я.В.Дюміна. Продовжила освіту в Одеській, а потім Київській консерваторіях у професора М.Брагіна. З 1940 року почала працювати солісткою Українського Радіо. У воєнні роки (з 1941 по 1943 рр.) була солісткою Київського Великого оперного театру, створеного в умовах німецької окупації, де виконувала партії Кармен (опера «Кармен» Ж.Бізе), Кончаківни (опера «Князь Ігор» О.Бородіна), Вані (опера «Іван Сусанін» М.Глінки). В 1943 році знову повернулася на Українське Радіо, де працювала до 1965 р.

  Лідія Єрмакова – відома співачка (меццо-сопрано).

Закінчила Херсонське музичне училище в 1934 році (клас сольного співу Я.В.Дюміна). З 1940 року працювала солісткою Київської оперної студії. У воєнні часи (з 1941 по 1944 рр.) була солісткою Київського Великого оперного театру, створеного в умовах окупації. А після цього до 1960 року Л.Єрмакова працювала солісткою Чернігівської філармонії.

  Поліна Костянтинівна Розинська – видатний діяч музичної культури Республіки  Саха (Якутії),пропагандист російської, радянської та якутської музичної класики, автор багатьох обробок якутських пісень та мелодій самодіяльних композиторів, провідний концертмейстер, педагог, суспільний діяч, заслужена артистка Російської Федерації (1972 р.), народна артистка Якутії (1962 р.), кавалер ордена «Знак Пошани» (1965 р.). Народилася Поліна Костянтинівна в 1912 році в с.Велика Лепетиха Херсонської області. З 1926 по 1930 роки навчалася на фортепіанному відділі в Херсонському музичному училищі (тоді муз. профшкола) в класі В.А.Дублянського. В 1931 р. поступила на робфак Московської державної консерваторії ім..П.І.Чайковського в клас викладача В.І.Брюханова і з відзнакою закінчила його. Потім, з 1934 по 1940 рр. навчалася на фортепіанному відділі тієї ж консерваторії у викладача В.А.Шацкес. І по-закінченні за розподіленням була направлена до Якутії, де стала концертмейстером національного драматичного театру. Саме Поліні Костянтинівні забов’язані своїм становленням та відомістю провідні солісти того часу – О.Захарова, А.Єгорова, М.Вальєва, Н.Шепелева, Л.Попов, Д.Скрябіна, Т.Местников та ін. В 1946 році П.Розинська за сумісництвом працювала в Республіканській дитячій музичній школі та в музичній Театральній студії. П’ять років вела кружок фортепіано в Палаці піонерів м.Якутська.                    Серпень  2007  м.Якутськ   Святкування 95-річного ювілею П.К.Розинської В 1948 – 1987 рр. продовжила педагогічну діяльність в Якутському музичному училищі, де 8 років була зав.фортепіанним відділом. Серед її учнів відомі нині в Якутії викладачі та діячі музичної культури: піаністи – В.Степанов, Н.Александрова, Н.Семеняга, С.Слепцова, Ю.Максименков, Т.Борисова та ін., музикознавці – Л.Потапова, З.Кириліна та ін. Вони із великою вдячністю згадують уроки легендарного педагога. З 1964 року і до сьогодні Поліна Костянтинівна працює концертмейстером хору ветеранів і самодіяльних колективів м. Якутську. Вже кілька поколінь називає її «музичною бабулею», бо окрім основної роботи, вона постійно давала дітям безкоштовні уроки музики. В минулому 2007 році П.К.Розинська відмітила свій 95-річний ювілей і продовжує займатися улюбленою справою.   Анатолій Васильович Григоренко – випускник училища з класу домри (викладачі В.С.Гапон, М.С.Могилевський).                                Тривалий час був завідуючий відділом народних інструментів Київського музичного училища; заслужений працівник культури України, кавалер ордену Трудового Червоного прапора, лауреат республіканських конкурсів. Автор численних аранжувань, виконавських редакцій. Керівник оркестру народних інструментів. Нагороджений орденом «Дружби народів» (1986р.), медалями, нагрудним знаком «Відмінник освіти України» (1998р.).     Серед його видатних випускників: Віктор Здоренко – народний артист України, диригент симфонічного оркестру України; Анатолій Дубина – заслужений діяч мистецтв України.   Володимир Іванович Кузнєцов – випускник 1957 року, відділу «Хорове диригування» (клас викладача М.В.Алєйнікова). Згодом закінчив Харківський інститут мистецтв ім..І.Котляревського.          Виступ хору Херсонського музичного училища під керівництвом М.В.Алейникова в м.Каневі на могилі Т.Г.Шевченка.  Другий ряд, в центрі – В.І.Кузнєцов                                                                                                                                         Володимир Іванович – багатогранна, талановита людина, яка чудово поєднувала достатньо різні напрямки діяльності – адміністративну, творчу та педагогічну. Він створив і 12 років очолював Генічеську ДМШ, піднявши навчально-виховний процес в школі на високий рівень і зробивши її діяльність провідною серед ДМШ Херсонської області. Нині – В.І.Кузнєцов почесний громадянин м.Генічеська (Херсонська область).      Майже 25 років він очолював Херсонське музичне училище. Продовжуючи розвиток славетних традицій, підняв професійну та педагогічну майстерність на високий рівень. Йому вдалося створити педагогічний колектив однодумців. Свідченням цього є численні успішні виступи і творчі звіти художніх колективів, високі результати державних іспитів, рівень вступу студентів до музичних вузів та ін.        Складну і насичену адміністративну роботу Володимир Іванович вдало поєднував з творчою та педагогічною. Талановитий диригент, блискучий музикант, він майже 10 років (1972 – 1981 рр.) керував хором училища, готуючи об’єднаний хор училища для виступів в різних заходах. Вдумливий, чуйний педагог В.І.Кузнєцов виховав багатьох талановитих учнів. Серед них – керівники дитячих хорових колективів, викладачі шкіл, училищ.     Віктор Володимирович Герасимов — заслужений діяч мистецтв України, президент асоціації діячів естрадного мистецтва України, віце – президент міжнародної асоціації мистецтва, член Спілки письменників України, учень з класу домри М. С. Могілевського, з диригування Л. Т. Могілевської.             Валентина Володимирівна Кузик (Працюк) – після закінчення Каховської ДМШ навчалася в Херсонському музичному училищі на диригентсько-хоровому відділенні (клас М.В.Алейникова, потім Н.Б.Фізделя), індивідуальним факультативом вивчала фортепіано, а з 1960 року, коли до училища приїхала викладати І.О.Муравська, то й теоретичні. Вже в роки навчання, була зарахована на посаду концертмейстера, де працювала всі 4 роки. Як піаністка-імпровізатор грала у створеному зі студентів музичного училища Херсонському джаз-оркестрі, що був досить популярним в місті. Продовжила своє навчання В.В.Кузик в Київській консерваторії ім.. П.І.Чайковського на історико-теоретичному факультеті. З Н.О.Герасимовою-Персидською по лінії НСТ (Наукового студентського товариства) була написана перша наукова розвідка. З третього курсу розпочала спеціалізацію в класі Н.О.Горюхіної – видатного вченого-музикознавця. Після закінчення консерваторії Валентина Володимирівна працювала викладачем теоретичних дисциплін та концертмейстером у музичній студії при Народному хорі ім..Г.Верьовки. Її учнями були відомі у майбутньому українські співаки – Н.Матвієнко, М.Шопша, В.Ковальська, Р.Заклецька та ін. В 1969 році В.Кузик, пройшовши конкурс, була зарахована на посаду молодшого наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім..М.Т.Рильського АН УРСР (нині Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім..М.Т.Рильського НАН України), де працює й донині. В 1978 році В.Кузик була прийнята до Спілки композиторів України, бере участь у роботі правлінь Київської Київської та республіканської Президій, музикознавчої комісії, активно веде пропагандистсько лекторську роботу, висвітлюючи, насамперед, доробок українських митців. Нею були проведені сотні концертів , де пропагувалася творчість українських композиторів, а також мистців світової музичної культури. Вона започаткувала цикли «Музична просвіта», «Музичні зібрання» та ін. В 1982 році – вона захистила кандидатську дисертацію. Починаючи з 1985 року, В.Кузик розробляє архіви й документи, пов’язані з творчістю Л.М. та Д.М.Ревуцьких. Нею надруковано ряд книг та статей з цієї тематики, які відкривають нові сторінки в історії української культури першої половини ХХ ст.. та повертають в сучасний культурний обіг ім’я вченого-культуролога Дмитра Ревуцького – старшого брата видатного композитора. В 2002 році В.Кузик за доробок, присвячений пропаганді творчості велетнів української культури – братів Ревуцьких була удостоєна Премії ім..М.В.Лисенка. Разом зі своєю сестрою Л.Працюк, Валентина Володимирівна є засновником щорічного міжнародного конкурсу юних піаністів та композиторів «Vivat musica» в м.Нова Каховка.   Георгій Андрійович Вазін (1940 -1999рр.) – народний артист України, засновник, диригент та художній керівник камерного оркестру «Гілея» Херсонської обласної філармонії. Випускник училища 1962 року (клас викладача Л.Л. Дзевіонтковського). Після закінчення (1967р.) військово — диригентського факультету Московської консерваторії (за відмінні успіхи у навчанні отримував найкращу нагороду на той час – Ленінську стипендію!) як талановитого фахівця, його було направлено в якості диригента оркестрів у групи радянських військ до НДР (м. Лейпціг). У 1973 році він повернувся у м.Херсон і майже 30 років життя присвятив вихованню талановитих музикантів. Багато сил і енергії Георгій Андрійович віддав роботі з симфонічним оркестром училища. На Всесоюзному конкурсі в 1982 році симфонічний оркестр училища під керівництвом Г.Вазіна завоював почесне звання лауреата. Георгій Андрійович з зацікавленістю відносився до сучасної класичної музики, підтримував та виконував нові твори. Так, у 1998 році прийняв участь в оркестровці та постановці дитячого балету «Ріпка», музику до якого написав студент ХМУ Руслан Фролов (клас композиції Ю.В.Валерштейна). Нам дуже пощастило, що така людина має відношення до історії нашого училища, що ми мали честь і змогу спілкуватися та вчитися у такого великого музиканта!     Микола Олексійович Шпак (1942 – 2004рр.) – заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії ім. Д. І. Яворницького, один з видатних музикантів України, відомий як симфонічний і оперний диригент, соліст – інструменталіст, засновник ансамблю української пісні «Козацькі шляхи», директор Дніпропетровського музичного училища ім. Глінки з 1992 по 2004рр.

Учень класу баяна В. В. Мишкової, М. О. Шпак – автор та виконавець власних та оригінальних високохудожніх обробок української народної музики для хору, симфонічного оркестру та різноманітних ансамблів, а також блискучий концертний виконавець, автор сольної програми «Від Херсонських степів до синіх Карпат» для баяна. Як диригент симфонічного оркестру виступав на сценах Національної філармонії м. Києва, м. Харкова, м. Москви.

  

М. О. Шпак – автор і виконавець проекту «Шедеври світової та української танцювальної та вокальної музики». Як директор Дніпропетровського музичного училища ім. М. І. Глінки, проявив творчу ініціативу і направляв роботу викладачів на вдосконалення навчального процесу, сприяв розвитку концертного життя міста, пропаганді музики серед широких верств населення.   Валентина Миколаївна Бєлєнькая – заслужений працівник культури України, лауреат Харківської обласної творчої премії ім. Слатіна, художній керівник та диригент Харківського дитячого зразкового оркестру народних інструментів.

Закінчивши відділ народних інструментів музичного училища в 1962 році, вступила до Харківського інституту культури, після чого розпочалась її трудова діяльність. Як людина — дуже енергійна, творчо обдарована, з великими організаторськими здібностями, з 1964 по 1996 роки керувала практикою студентів Харківського інституту культури та учнів Харківського культурно – освітнього училища. В. М. Бєлєнькая (Печериченко) створила спочатку зразковий дитячий оркестр народних інструментів, а потім на базі оркестру ще два колективи – вокальний ансамбль «Казка» та ансамбль «Веселі ложкарі». У 1977 році дитячому оркестру присуджено звання народного колективу, а численність дітей в оркестрі зросла до 185 учасників.

В 2004 році зразковий оркестр народних інструментів відзначив 40-річчя творчої діяльності, що є прикладом цілеспрямованості та працелюбності, таланту та мудрості.

    Олександр Бондурянський – видатний випускник фортепіанного відділу Херсонського музичного училища.   Народився він в 1945 році в м.Херсоні, там же закінчив музичну школу (клас К.П.Дєдової). Потім один рік навчався в Херсонській вечірній музичній школі (клас О.С.Каменської) і в 1959 р. поступив на фортепіанний відділ Херсонського Музичного Училища. Де займався спочатку у педагога (клас С.А.Зюзіної). До років навчання в Херсоні відносяться перші сольні концерти піаніста і його витупи з оркестром.    Далі свою освіту О.З.Бондурянський продовжив в Кишинівській консерваторії ім..Г.Музическу в класі професора О.Л.Соковника. В 1964 р. О.Бондурянський стає переможцем І Молдавського конкурсу піаністів, а потім лауреатом сольних та камерних Міжреспубліканських конкурсів в м.Ризі та м.Талліні. З 1967 по 1969 рр. піаніст продовжив вдосконалювати свою майстерність в аспірантурі Московської консерваторії у професора Д.О.Башкірова, який так охарактеризував свого учня: «Олександр Бондурянский обладает Верном пониманием различных стилевых направлений, большим техническим майстерством, умением создавать творческие концепции и их убедительное воплощение».   Зараз О.З.Бондурянський відомий піаніст, народний артист Росії, лауреат «Премії Москви» в галузі літератури та мистецтва, професор Московської консерваторії ім.. П.І.Чайковського, кандидат мистецтвознавства, належить до числа провідних російських камерно-ансамблевих виконавців та викладачів. В 1968 році за його ініціативою було створено «Московське тріо», одним з учасників якого є він сам. Сьогодні «Московське тріо» (О.Бондурянський, А.Іванов, М.Уткін), лауреат Міжнародних конкурсів в м.Мюнхені, м.Белграді, м.Будапешті, м.Бордо, по праву вважається одним з кращих камерних ансамблів світового рівня. Колектив з великим успіхом виступає не тільки в Росії, а й в інших країнах, приймає участь в крупних міжнародних фестивалях – в м.Москві, м.Санкт-Петербурзі, м.Хельсінкі, м.Берліні, м.Белфасті, м.Флоренції, м.Охриді, м.Севільї та ін. Наряду з ансамблевою діяльністю О.Бондурянський виступає з сольними концертами і як соліст з симфонічними концертами в Росії та за кордоном.  О.Бондурянський – автор музикознавчих робот по історії жанру фортепіанного тріо та проблемам інтерпретаторського мистецтва. Він – член журі багатьох міжнародних конкурсів, проводить майстер-класи в Літній міжнародній музичній школі при Московській консерваторії, літній школі «Нові імена», а також в Німеччині, Швейцарії, Фінляндії та інших країнах.     Володимир Павлович Попов – заслужений діяч мистецтв Росії, учень Б.З.Сердюка по класу баяна, Л.Т.Могилевської з диригування. Закінчив Ленінградську та Новосибірську консерваторії.    Багато років займався педагогічною роботою, більш ніж 9 років був художнім керівником та диригентом російського народного оркестру ім. В.В.Андрєєва. Зараз В.П.Попов художній керівник і диригент державного російського концертного оркестру м.Санкт–Петербург (РКО), який організований ним в 1991 р. і є одним з кращих класичних народних оркестрів Росії. Складається з 32 віртуозів-виконавців. В репертуарі колективу не тільки російська музика, але й зразки західноєвропейської класики, твори сучасних композиторів, написані спеціально для цього оркестру. В артистичній біографії диригента – сотні концертів як в Росії, так і за її межами, співпраця з видатними співаками сучасності: З.Соткілавою, Б.Штоколовим, О.Гороховською, В.Норейка та ін., грамзаписи, виступи з симфонічними оркестрами та робота в музичному театрі.

Санкт-Петербурзький російський народний класичний оркестр, худ.керівник В.П.Попов

    Микола Іванович Жерновий — заслужений працівник культури України. Навчався в Херсонському музичному училищі з 1959 – 1963 рр. (викладачі з фахових дисциплін: О.Й.Волковий, М.С.Могилевський, Ю.І.Труфанов). Після закінчення Одеської консерваторії ім. А. Нежданової Микола Жерновий працює на відділі народних інструментів Полтавського музичного училища ім. М. Лисенка керівником оркестру народних інструментів училища. Тривалий час очолював ансамбль народних інструментів «Чураївка» обласної філармонії. М. І. Жерновий — лауреат премії ім. М. Островського та міжнародного конкурсу в Італії та ін. Серед учнів і послідовників: — народний артист України С. Грінченко; — заслужений діяч мистецтв України. В. Сіренко; — заслужені артисти України брати В. і Є. Чорнокондратенки. Нині успішно працює директором Полтавської обласної філармонії.   Юрій Олександрович Лотаков — випускник Херсонського музичного училища 1964 р. фортепіано, клас Л.Л.Фунділера. Закінчив Київську консерваторію ім. П. І. Чайковського (клас В. Топіліна, учня Г. Нейгауза), там же — аспірантуру.

Лауреат багатьох престижних міжнародних конкурсів, з 1978 року живе в Америці, в Лос-Анжелесі. Концертуючий піаніст і викладач по класу фортепіано.

Виступає як соліст, в складі тріо, квартетів, з симфонічними оркестрами. Творець дуже популярного тріо «Данза». Грає як в престижних концертних залах, таких як «Rоусе» Наll в Лос-Анжелесі, «Y» Hall в Нью-Йорку, «Карнегі» Холл, так і в університетах, коледжах і т. д. Цитата з рецензії в «Лос Анджелес таймc »:« Юрій Лотаков виконавець затребуваний. Захоплений музичним просвітництвом, як способом спілкування з аудиторією. В основному існує два способи впливу на слухачів. Перший – виконання популярної, улюбленої публікою музики. Другий — виконання незнайомих або рідко виконуваних творів, сприйняття яких вимагає від аудиторії активної роботи душі і інтелекту. Юрій Лотаков вибірає більш складний шлях, другий. Але саме він найбільше відповідає глибині його особистості »…. У 1982 році Юрій освоїв ще одну спеціальність — програмування. В якості консультанта його запрошують найвідоміші компанії та банки: Американський Імперіал Банк, Страхова Преміум Фінансова Група, Юніверсал Студія (Голлівуд), мережа готелів Хілтон і т.п. Але жодного дня він не залишає заняття у рояля … Особлива, тільки йому притаманна манера виконання Чайковського, Рахманінова, Шопена, Шуберта, Бетховена, Баха, Альбеніса, Ліста, Скупинського, Гінастера, Гершвіна збирає тисячні зали …. Хоча, Юрій готовий грати і в церкві, і в школі, і просто в будинках своїх друзів …. При всій масштабності постаті, йому притаманні дивовижна скромність, прекрасні манери і чарівність … Юрій Лотаков гастролює в Європі (Лондон, Париж, Відень і т.д.), Америці, Південній Африці …

Цитати з рецензій: «У російського піаніста — філігранна техніка, вишуканий дотик, поліфонічне звучання. Це — фантастика! Відчувається хороша школа »…. «Лотаков — один з небагатьох блискучих інтерпретаторів. Інтерпретація — це не тільки якість звуковидобування, музикальності, техніки і т.п. Більшою мірою це робота інтелекту, розуму, освіченості, зрілості, ерудиції, здатності до асоціацій і абстрактного мислення. Інтерпретація у Лотакова — це пояснення життя! Тому багато відомих музикантів з інтересом стежать за творчістю цього прекрасного виконавця »….

«У Юрія Лотакова є одна рідкісна якість. Він — виконавець великої сцени. Це означає не тільки те, що він грає в престижних залах. Будь-який замкнутий простір, де є рояль, до якого торкається Юрій Лотаков, відразу ж перетворюється на велику сцену. Його мистецтво здатне розсунути стіни! Це те, що не купується. Це те, з чим потрібно народитися! »(Використано цитати з рецензій в« Дейлі ньюс »,« Лос Анджелес таймс »,« Міррор », Європейської Школи Музики).                                                                                                                            (матеріали підготовлені Т.О.Каменською (Лотаковою)).

  Тетяна Олександрівна Каменська (Лотакова) — один із засновників ТРК ВТВ плюс. Випускниця Херсонського музичного училища, 1968 р. по класу фортепіано, викладач — Зюзіна С. А.

 

«Володар тонкої душі і вмілої мови», — так сказав про Т. А. Каменську Булат Шалвович Окуджава. Успіхів в професії домоглася виключно завдяки працьовитості, енергії, ерудиції …. Але саме музика визначила основне заняття всього життя — журналістику. На головних російських і українських радіо і телеканалах Т. А. Каменська вже більше 30 років!

Закінчила факультет журналістики Санкт-Петербурзького державного університету ім. Вернадського. Професійну кар’єру починала на Всесоюзному радіо, в програмах радіостанції «Атлантика» та радіостанції «Юність» в якості музичного редактора. «Заради кількох рядків» … об’їздила практично всю Північ, Карелію, країни Прибалтики, Європейську частину Росії. Лауреат двох премій Спілки журналістів СРСР. Т.А. Каменська — автор і ведуча літературно-музичних, інформаційних, краєзнавчих та економічних проектів. Годинні щоденні ефіри. Творча дружба з Булатом Окуджавою, Олександром Городницьким, Валентиною Левко, видатними музикантами, співаками, композиторами, представниками ділової, військової та культурної інтелігенції. Життя, про яке вже в 30-ть можна було писати мемуари. І раптом, Херсон, (1984 р.) місто, в якому народилася Тетяна Олександрівна Каменська (Лотакова). Робота в обласній державній телерадіокомпанії. Редактор оголошень. Обов’язки — підрахунок слів і виписка рахунків. Але вже дуже скоро Каменська, заново вивчивши українську мову, починає з нуля і заявляє про себе циклом спочатку радійних, а пізніше — і телевізійних програм «Хто з нами?», «Світ сім’ї», «Телеаукціон» та багатьох інших. Постійно працює в ефірі як коментатор і телеведуча. В цей же час за сумісництвом — директор Всесоюзної телекомпанії ВКТ, м.Москва. Перший редактор реклами на радіо і телебаченні в області … Через десять років успішної діяльності — знову починає з нуля. Каменська — один із засновників приватної телекомпанії «ВТВ плюс», динамічний і талановитий колектив якої вже 12 років працює, спочатку, на каналах ICTV, «1 + 1», УТ-1, РТР, СТБ і Інтер-Південь .. Сьогодні — на власних частотах. І знову — престижні премії, стажування в телекомпаніях Німеччини, знайомство з системою роботи Європарламенту в Страсбурзі і т.д. Але головне для ТРК ВТВ + — це любов і підтримка телеглядачів. Сьогодні ТРК ВТВ плюс — це 24 години мовлення на добу без ретрансляції інших каналів; це понад 20 власних проектів; це — широка аудиторія, понад 800 тисяч телеглядачів в Херсоні та більшості районів області. Це високорейтинговий телеканал, початок якого лежить і в Херсонському музичному училищі ….                                                                                                                                                                                                      (матеріали підготовлені Т.О.Каменською (Лотаковою)).   Фаїна Борисівна Айзенберг — відома концертуюча ізраїльська піаністка, професор кафедри спеціального фортепіано консерваторії м. Беєр-Шева (Ізраїль), член журі міжнародних конкурсів.

Народилася Фаїна Борисівна в м. Біробіджані (Росія), пізніше її родина переїхала до Херсона і першу професійну освіту майбутня піаністка здобула в Херсонському музичному училищі, де навчалася в класі А. Ч. Масловської. По закінченні училища, в 1965 році, Фаїна Борисівна продовжила навчання в Музичній академії ім. Гнєсіних у Москві в класі Олександра Йохелеса, учня відомого піаніста Костянтина Миколайовича Ігумнова. Після отримання диплому з відзнакою юна піаністка за розподілом поїхала до Уфімського музичного училища. Там вона працювала 19 років і була однією з

фундаторів кафедри фортепіанної музики сучасної Уфімської державної Академії мистецтв. В 1990 році Фаїна Айзенберг переїхала на постійне місце проживання до Ізраїля, де її запросили працювати у Беєр-Шевську консерваторію. Там вона працює і зараз, передаючи секрети «ігумновського мистецтва» наступним поколінням піаністів. Крім того, Фаїна Айзенберг продовжує багато гастролювати в різних країнах світу (Росія, Англія, Аргентина, Польща, Іспанія, Україна, Фінляндія та ін.), входить до складу журі різноманітних міжнародних музичних конкурсів, виступає на телебаченні, є організатором фестивалю ім. К. Ігумнова в Ізраїлі.

    Влучними є слова директора єврейської громадської організації «Кохав» Гіти Львович: «Світ мистецтва дуже багатогранний, і часто трапляється так, що гарний виконавець, композитор, може бути людиною з нелегким  характером. Однак, у випадку з Фаїною Айзенберг прекрасне поєдналося з прекрасним. Вона не тільки талановитий музикант, але й добра людина, навколо якої завжди панує тепла атмосфера…»

  Віталій Васильович Шаповаленко – викладач училища, бенд-лідер, Заслужений працівник культури України, завідувач відділу «Музичне мистецтво естради» з 2005 року.                                                                        На фото: В.В.Шаповаленко з учасниками біг – бенду ХМУ. Зліва                                                                                            направо: Д.Гекало,С.Сергеєв,В.В.Шаповаленко,В.П.Кучернюк Закінчив ХМУ по класу тромбона в 1965 року (клас В.В. Павловського) та Одеську державну консерваторію ім. Н. Нєжданової (клас В. Леонова) З 1971 року – викладав в Херсонському училищі культури, а з 1978 року — в Херсонському музичному училищі. Віталій Васильович в своєму житті грав у різних колективах, таких як естрадний ансамбль Херсонського клубу моряків, диксиленд Будинку культури ім. М. В. Куйбишева під керівництвом Олега Несторенка, танцювальний ансамбль Палацу моряків під керівництвом Михайла Олейнікова, оркестр театру ім. Іванова (м. Одеса), оркестр Одеської опери, біг — бенд під керівництвом Юрія Степанова, естрадний оркестр Херсонського палацу культури суднобудівників під керівництвом Віктора Осадчого. Досвід гри в цих колективах він використовує не тільки в педагогічній діяльності, але і в роботі з джазовими колективами. Оркестри під керівництвом В.В.Шаповаленка завжди були першими серед багатьох джазових колективів СРСР і переможцями різних Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів та фестивалів. З 1993 року керує біг – бендом Херсонського обласного палацу культури, з яким бере участь у Міжнародному джазовому фестивалі пам’яті Л. Утьосова (м. Одеса, 1995 р.), «Горизонти джазу» (м.Кривий Ріг, 1998, 2000 роки). З 1996 по 2004 рік В.В.Шаповаленко був постійним членом журі Міжнародного джазового фестивалю м. Одеса (с. Южний).

Основу біг — бенду складали викладачі училища – В.В.Шаповаленко, Л.І.Лисенко, О.С. Замороко, В.М. Новоселов, Ю.Є. Євнопулос. А такі студенти колективу, як М. Топунов, Р. Муліков, В. Басюк, О. Сагітов, А. Вячеславов, О. Найман, Д. Кремьонов, М. Бурховецький, В. Дідик, І. Коваленко працюють в професійних колективах України, Росії та країн дальнього зарубіжжя. Багато хто з них потім вибрали для себе спеціальність естрадного музиканта як основну і продовжили навчання у вищих навчальних закладах.   Людмила Петрівна Ілліч-Рєзнікова – завідуюча відділом спеціального фортепіано. Вона в 1962 році закінчила ДМШ №1, почала в класі М.А.Недзінської, закінчила у І.П.Булгакової Продовжила своє навчання в Херсонському музичному училищі (1962 – 1966 рр.) в класі легендарної С.А.Зюзіної.

В 1966 році відразу втупила до Київської консерваторії ім.. П.І.Чайковського в клас викладача Н.О.Маркевич, в класі концертмей стерства Г.І.Паторжинської, камерного ансамблю – професора М.К.Чайкоської. Ще в роки навчання почала працювати концертмейстером на кафедрі вокала та акторської майстерності в театральному інституті ім.. І.К.Карпенка-Карого в м.Києві. А вже в 1972 році повернулася працювати до рідного училища викладачем та концертмейстером в класах О.К.Шевелюка, О.Є.Моргуненко Людмила Петрівна виступає в сольних концертах та в чудовому дуеті зі скрипалькою, заслуженим працівником України Н.П.Левченко.

Музична та педагогічна ерудиція Людмили Петрівни невільно «підтягує» студентів, «заряджає» їх прикладом майстерності та працелюбності. За роки роботи в училищі Людмила Петрівна випустила біля 60 студентів. Більшість з них закінчили консерваторії і зараз працюють в різних куточках України та СНГ, продовжуючи справу вчителя. Ось деякі з них: С.Ластовецька – закінчила Новосибірську консерваторію, зараз працює викладачем в Новій Каховці, грає сольні концерти; О.І.Галл-Савальська — заслужена артистка України, нині концертмейстер та провідна артистка академічного театру ім..Куліша (м.Херсон); Н.Х Абді– закінчила Санкт-Петербурзьку консерваторію, працювала концертмейстером Маріїнського театру, зараз концертуюча піаністка; Л.Толмачева – також закінчила Санкт-Петербурзьку консерваторію, працює там в ДМШ; О.Гладка (Йорж) – закінчує аспірантуру Національної музичної академії ім..П.І.Чайковського, працює в музичній академії для дітей; О.М.Кирпа– після закінчення НМАУ (м.Київ) працюює в рідному училищі та Ю.С. Бурлака– в ХДПУ; Є.М.Панченко – виступає як концертуючий піаніст з сольною класичною програмою та як виконавець поп-музики на океанських туристичних судах різних країн; О.Ясельковська – лауреат міжнародного конкурсу «Чарівна свічка» — 2001 р., м.Київ, Всеукраїнського конкурсу «Пам’яті О.Бугаєвського» — 2002 р., м.Херсон, нині студентку Одеської Державної музичної академії ім.. А.В.Нєжданової; Д.Головченко – лауреат обласного конкурсу піаністів та міжнародного конкурсу піаністів «Vivat musica» — 2005 р. м.Нова Каховка, нині студентка Донецької музичної академії ім.. С.Пркоф’єва; Я.Оболенська – студентка університету штату Луїзіана (США); Т.Жужа – лауреат міжнародних конкурсів «Чарівна свічка» — 2001 р.. м.Київ, «Пам’яті Л.Утьосова» — 2002 р., м.Одеса, обласного конкурсу піаністів – 2003 р., м.Херсон, дипломант Всеукраїнського конкурсу «Пам’яті О.Бугаєвського» — 2007 р., м.Херсон, зараз студентка Одеської державної музичної академії ім.. А.В.Нєжданової та ін. Людмила Петрівна нагороджена за педагогічні досягнення грамотою голови Облдержадміністрації (2004 р.) та грамотою начальника Облуправління культури та туризму (2005 р.)   Тетяна Іванівна Горшкова (Горова) — закінчила ДМШ № 1 та Херсонське музичне училище в класі засновника віолончельної школи на Херсонщині О.К.Шевелюка.

В 1972р. закінчила Донецьку консерваторію (кл. професора Г.С.Хохлова). Вже тоді почала працювати викладачем по класу віолончелі. В період навчання в консерваторії працювала також артисткою симфонічних оркестрів Донецького музично-драматичного театру, Заслуженого ансамблю танцю України «Зарево».

В 70-ті роки викладала в Артемівському музичного училищі та Артемівській ДМШ, Всеволожській ДМШ Ленінградської області, де була заступником директора школи; працювала зав. відділом струнних інструментів ДМШ № 8 м.Одеси.

Близько десяти років, до 1989р. Тетяна Іванівна була зав. відділом струнних інструментів Красноярського музичного училища, і по сумісництву – викладачем інституту мистецтв. Після повернення в м.Донецьк вона працює методистом метод. кабінету обласного управління культури.

З 1991 р. працює викладач по класу віолончелі та зав. сектором педпрактики Донецької державної консерваторії ім..С.Прокоф’єва. А з 1993р. — директор середньої спеціальної музичної школи при Донецькій музичній академії ім.. С.Прокоф’єва .

Нагороджена почесною відзнакою Міністерства культури СРСР «За відмінну роботу», медаллю «Ветеран труда».

Серед її учнів є Лауреати міжнародних конкурсів (Г.Лашко, В.Іванченко), Лауреат Українського конкурсу «Нові імена» О.Білоколос.

    Олександр Олександрович Глазунов – відомий скрипаль лауреат Премії Законодавчого Зібрання Челябинської області (2005), заслуженний працівник вищої школи РФ (2006), кандидат мисвтецтвознавчтва (1987), професор (2000).

Першу музичну освіту здобув в ДМШ №1 м.Херсона (клас І.В.Люлькіна). Після закінчення Херсонського музичного училища по класу скрипки у В.Ю.Баширова продовжив навчання в Донецькій державній консерваторії ім..С.С.Прокоф’ева (клас доцента В.О.Тіткова) та аспірантурі при Московськй консерваторії (науковий керівник доктор мистецтвознавства, професор В.Ю.Григор’єв).

Педагогічну діяльність Олександр Олександрович розпочав в 1972 році викладачем на кафедрі струнних інструментів Донецької консерваторії ім..С.С.Прокоф’ева (вів клас скрипки, читав курси історії струнно-смичкового мистецтва та методики навчання гри на струнно-смичкових інструментах). За розпорядженням Міністерства СРСР в 1983 році був направлений на роботу в консерваторію до м.Тампере (Фінляндія), де одночасно займався і концертною діяльністю, за що був нагороджений Почесною грамотою Посольства СРСР у Фінляндії. Через п’ять років О.О.Глазунов повернувся у Донецьку консерваторію, де став проректором з наукової роботи і завідуючим кафедрою струнних інструментів. В 1995 році Олександр Олександрович стає професором Магнітогорської консерваторії ім..М.Глінки, де завідує кафедрою історії, теорії виконавського мистецтва та музичної педагогіки, згодом стає проректором з наукової роботи та завідувачем кафедрою оркестрових струнних інструментів. Крім того, він є членом вченої ради і ради із захисту дисертацій на здобуття вченого ступеню мистецтвознавства при МаДК, головою та членом журі регіональних та міжнародних виконавських конкурсів (Росія, Україна, Австрія, Італія, Данія, Фінляндія), учасником республіканських, всеросійських та міжнародних наукових конференцій, членом редакційно-видавничої та художньої ради МаДК, автором 50 робіт з питань історії та теорії скрипкового виконавського мистецтва та методики викладання гри на скрипці. Учні О.О.Глазунова успішно працюють в багатьох навчальних закладах та концертних організаціях по всьому світі, серед них 12 лауреатів регіональних та міжнародних конкурсів.     Галина Пилипівна Глазунова (Псюк) — відома піаністка, кандидат мистецтвознавства, професор Магнітогорської державної консерваторії ім..М.Глінки.

В 1962 році закінчила ДМШ №1 м.Херсона (клас Є.В.Діаковської), через чотири роки – фортепіанний відділ Херсонського музичного училища (клас С.А.Зюзіної), потім – Донецьку консерваторію ім..С.С.Прокофьєва (клас доцента Тер-Петросяна) і аспірантуру Московської консерваторії ім..П.Чайковського (науковий керівник, доцент О.К.Куклова). З 1971 по 1996 рр. Г.П.Глазунова була доцентом кафедри загального та спеціалізованого фортепіано Донецької консерваторії, вела класи камерного ансамблю та концертмейстерської майстерності. На три роки (1983 – 1986рр.) Міністерством культури СРСР була направлена до консерваторії в м.Тампере (Фінляндія), де працювала викладачем та паралельно займалася концертною діяльністю, за що була нагороджена Почесною грамотою Посольства СРСР у Фінляндії). З 1996 року Галина Пилипівна працює в Магнітогорській державній консерваторії ім..М.Глінки завідуючою кафедрою фортепіано, професором кафедр фортепіано та камерного ансамблю і концертмейстерської майстерності, проректором з навчальної роботи, призначена вченим секретарем спеціалізованої ради із захисту дисертацій на здобуття вчених ступенів доктора та кандидата мистецтвознавства, членом редакційно-видавничої та художньої ради при МаДК. Одночасно Г.П.Глазунова веде активну концертно-виконавську роботу, в її репертуарі широкий спектр вокальних та інструментальних творів російських та зарубіжних композиторів. Крім того, Галина Пилипівна є учасницею республіканських, всеросійських та міжнародних наукових конференцій, автором численних публікацій з історії, теорії та методики фортепіанного мистецтва, членом журі регіональних та міжнародних виконавських конкурсів.

                                              Г.П.Глазунова зі своєю ученицею після концерту, 2007р.

Серед учнів Г.П.Глазунової 10 лауреатів регіональних та міжнародних конкурсів, які успішно працюють в багатьох учбових закладах і концертних об’єднаннях Росії та світу.   Сергій Гаврилович Горовий – почав свою музичну освіту в Генічеській музичній школі спочатку по класу фортепіано, а пізніше почав грати на тромбоні. В 1964 році поступив до Херсонського музичного училища на відділ духових та ударних інструментів Херсонського музичного училища, (клас викл. В.В. Павловського).

Продовжив навчання в Донецькому музично-педагогічному інституті (нині Музична академія ім..С.Прокофьєва) в класі А.Ф.Єгорова, а потім в асистентурі Ленінградської консерваторії (клас проф. В.Ф.Венгловського). З 1977 року працював викладачем в Одеській консерваторії ім..А.В.Нєжданової, з 1980 – працював старшим викладачем, зав.кафедрою духових інструментів Красноярського інституту мистецтв.

З 1989 р. – професор, кандидат мистецтвознавства, працює на кафедрі естрадного та джазового виконавства Донецької Музичної академії ім.С.Прокоф’єва.

Педагогічну роботу поєднує з сольною концертною та виконавською діяльністю в різних театрах та філармоніях, а також джазових оркестрах м.Донецька. Багаторазово Сергій Гаврилович був головою і членом журі міжнародних та національних джазових та естрадних конкурсів. С.Г.Горовий має 32 публікації наукового та навчально-методичного характеру. В 1997 році захистив дисертацію «Загальні закономірності управління звучанням тромбона» на здобуття наукового ступеню кандидата мистецтвознавства. У 1998 році він видав першу в Україні монографію з теорій та практики грии на тромбоні «Технологія та мистецтво гри на тромбоні».   Віктора Івановича Кисіль – заслужений працівник культури України, яскравий фольклорист, який збирає народні пісні не тільки українського, але й німецького, шведського походжень у селах Херсонщини і обробляє їх.

Народився Віктор Іванович на Херсонщині….. З 1965 по 1969 роки навчався в Херсонському музичному училищі (викладачі: Л. П. Воробйов – клас баяна, В. І. Герасименко – клас диригування).

Після закінчення Київської консерваторії Віктор Іванович керував оркестром народних інструментів Сумського музичного училища. З 1978 року В. І. Кисіль – викладач ХМУ за спеціалізацією «Керівник інструментального фольклорного ансамблю» .

Віктор Іванович вміє зацікавити студентів не тільки любов’ю до української народної творчості, а й завзятим ставленням до улюбленої справи, своєю високою професійною майстерністю та дивовижною зацікавленістю. Фольклорний ансамбль «Венцерадо» під керівництвом В. І. Кисіля став лауреатом I Всеукраїнського конкурсу фольклорних ансамблів серед навчальних закладів Міністерства культури України.

Водночас Віктор Іванович – старший науковий працівник Херсонського обласного краєзнавчого музею (відділ етнографії). Він першим очолив товариство української мови в м. Херсоні. Також Віктор Іванович багато зробив для розвитку духовної музики у соборах Херсонщини. …

                                                                                                                                            .

Леонід Іванович Лисенко (1944 – 2007) — заслужений працівник культури України.

Закінчив відділ духових та ударних інструментів Херсонського музичного училища (клас В.В.Павловського), а потім здобув вищу освіту у Київській державній консерваторії ім.. П.І.Чайковського по класу труби у заслуженого діяча мистецтв, професора В. М. Яблонського, методику якого він ретельно передавав своїм учням.

                                                    Л.І.Лисенко зі своїм студентом О.Котляровим Багато з його студентів пройшли стежкою вчителя — закінчили консерваторії і успішно працюють у різних колективах: В.Пальчиков – соліст оркестру Національного ансамблю танцю ім. П. Вірського (м.Київ), О.Єфремов – соліст симфонічного оркестру обласного академічного музично-драматичного театру ім..М.Куліша ( м.Херсон), С.Череватенко – студент V курсу Національної музичної академії України ім..П.Чайковського, лауреат Всеукраїнських конкурсів виконавців на мідних інструментах, ІІІ місце, 2002 р.М.Тернопіль; ІІ місце, 2003р. м.Полтава; І місце, 2004р. м.Полтава Продовжувалась і виконавська діяльність музиканта, його манера гри захоплювала слухачів. Виразний звук був багатий обертонами, пружний і гнучкий в своій динамиці. Чудовий виконавець — соліст, якому доручали складніші партії в оркестрах училища : духовому, симфонічному, джазовому. А студентський диксиленд, який він створив, набув популярності у прихильників джазу нашого міста. Всі, хто його знав Леоніда Івановича, завжди згадуватимуть про нього з почуттям великої поваги і подяки. Концерт в БКН. Перший ряд зліва направо: Л.І.Лисенко, О.Єфремов, А.Старюченко   Наталя Миколаївна Строчан (Лебедєва) – народилася і почала свою музичну освіту в Херсоні, в ДМШ №2 (тепер ДШМ №1) в класі Кузьміної Людмили Петрівни. В 1967 році поступила до музичного училища на фортепіанний факультет в клас викладача О.В.Дреля.                                                                                                                Н.Строчан зі студенткою-воклісткою Закінчивши екстерном училище, вже в 1970 році, Н.Строчан поступає до Київської державної консерваторії ім..П.І.Чайковського (клас Снегірьова О.М). За роки навчання піаністка неодноразово була переможцем консерваторських конкурсів, виступала із сольними концертами в різних містах України та в Словакії. Н.М.Строчан завжди тяжіла до ансамблевого музикування і в консерваторії цей хист здобув розвиток в класі камерного ансамблю у професора Л.Є.Цвирко, а також в роботі концертмейстером у професорів кафедри скрипки Б.А.Которовича, К.В.Стеценка, В.С.Чернова. З їх студентами приймала участь в республіканських конкурсах, активно концертувала по Україні та Росії А в 1975 році, закінчивши консерваторію з відзнакою, Наталя Миколаївна повернулася до Херсону працювати в музичному училищі.

Серед випускників її класу Г.Сметана, М.Дронова, О.Гусєва, С.Межерицький, О.Воробйова та ін. Через п’ять років Н.М.Строчан педагогічну працю поєднувала ще й з навчанням в аспірантурі по спеціальності «Концертмейстерський клас» при Київській державній консерваторії ім..П.І.Чайковського (клас заслуженої артистки України, професора Р.Т.Голубєвої), яку закінчила в 1983 році. Треба відмітити, що Наталя Миколаївна була першою аспіранткою на Україні по цій спеціальності.

З 1986 року Наталя Миколаївна п’ять років працювала в Донецькій консерваторії ім..С.Прпокоф’єва доцентом кафедри камерного ансамблю та концертмейстерського класу. А з 2001 року – доцентом по класу фортепіано в Національному педагогічному університеті ім..М.Драгоманова та провідним концертмейстером кафедри струнно-смичкових інструментів НМАУ ім..П.І.Чайковського.        Наталя Строчан — чудова піаністка, концертмейстер. Вона має дуже тонке почуття ансамблю. Ії колеги відмічають: «Общение с таким тонким музикантом и чутким концертмейстером оказывает огромное влияние на студентов…» Професійна майстерність Наталії Миколаївни відмічена численними грамотами та дипломами на Всеукраїнських та Міжнародних конкурсах і фестивалях. .                                                                                                                                                                                     . Олександр Запольський. Закінчив ДМШ №1 м.Херсона по класу скрипки (клас В.Ю.Городецького, потім Р.З.Алієва) та ХМУ (клас А.М.Каравацького).

Навчався в Київській державній консерваторії ім..П.Чайковського в класі заслуженої артистки УССР, професора — О. М. Пархоменко. В 1974 році, ще будучи студентом, О.Запольський брав участь в Республіканському конкурсі скрипалів ім..М.Лисенка (ІІ місце), а також організував рок-групу «Акварелі». З 1976 по направленню він починає працювати в Донецькому державному музично-педагогічному інституті викладачем, паралельно навчаючись в асистентурі при Київській державній консерваторії ім.. П.І.Чайковського і закінчив її відмінно з кваліфікацією концертний виконавець-соліст, викладач музичного вузу.

З 1983 року О.І.Запольський працює в Донецькій обласній філармонії артистом, а потім концертмейстером симфонічного оркестру. В цьому ж році організував фортепіанне тріо, яке одержало Гран-прі Першого Республіканського конкурсу камерних ансамблів. В ці ж роки він створив естрадний ансамбль, джаз-групу «Діапазон» ДМПІ, був його художнім керівником та аранжувальником. Цей колектив став лауреатом Республіканського конкурсу артистів естради (І місце), а потім лауреатом VII Всесоюзного конкурсу артистів естради (ІІІ місце). В 1987 році О.І.Запольський одержав звання заслуженого артиста УРСР. В 1986 році заснував камерний оркестр «Віола» при обласній Донецькій філармонії, який також став лауреатом ІІ Республіканського конкурсу камерних колективів (ІІ премія). В 1992 році ансамбль прийняв участь в Бохумському фестивалі (Німеччина).      В 1990 році скрипаль працював концертмейстером та солістом в Новому Московському симфонічному оркестрі під керуванням К.Кримеця. В 1992 році пройшов конкурс в симфонічний оркестр Датського Національного Радіо (м.Копенгаген) та почав там працювати. В 1994 році, після двох років роботи, О.І.Запольський одержав премію із фонду Ф.Буша (засновника цього оркестру). Працюючи в цьому оркестрі, О.І.Запольський створив «Zapolski Kvartetten», який успішно виступає не тільки в Данії, але й виїжджає на гастролі в інші страни світу (Швеція, Швейцарія, Німеччина,Фінляндія, Україна та ін.). Одночасно організовує дитячий струнний ансамбль «Viola», який також часто виступає з концертами. Майже кожен рік Олександр Запольський приїжджає в рідне місто, рідне училище,

проводить майстер-клас з скрипкового виконавства, виступає з сольними концертами та з ансамблем «Гілея» Херсонської обласної філармонії. Починаючи з 2006 року, в рамках музичного фестивалю «Амадеус», виступає як соліст, композитор, аранжувальник у складі скрипкового дуету з В.І.Вороною та у складі тріо – О.Запольський, В.Ворона, О.Коротецький (соліст Херсонської обласної філармонії). Їх виступи вже стали традиційними для міста і училища.   Башмаков Петро Миколайович – один з яскраво обдарованих і талановитих випускників відділу народних інструментів.

Після закінчення училища з відзнакою, у 1970 році, Петро Миколайович поступив до Московського інституту ім. Гнєсіних. Вже під час навчання в інституті він проявив себе як чудовий виконавець – баяніст, працюючи концертмейстером в художньому колективі Людмили Зикіної, а потім першим концертмейстером в ансамблі «Русская песня» під керівництвом Надії Бабкіної.

В 1978 році П. М. Башмаков повернувся до рідного училища, де працює сьогодні, і очолює відділ. Петро Миколайович – висококваліфікований спеціаліст, яскравий виконавець, інтерпретатор та невтомний пропагандист творів для баяна та акордеона, викладач – методист, музикант – просвітник. Він активно розвиває творчі здібності, потенційні можливості студентів. На обласних семінарах, фестивалях і конкурсах постійно проводить методичні доповіді, відкриті уроки, концерти учнів класу. Про високу педагогічну майстерність викладача свідчать високі досягнення його студентів. Так, багато випускників П.М.Башмакова закінчили престижні вищі навчальні заклади України та Росії: Г.Дудченко, С.Кравченко (інститут ім. Гнєсіних, м. Москва), М.Ткачук (Воронежський інститут мистецтв), П.Сокор, О.Юрченко, О.Чумаченко (Київська Національна Музична академія ім. П. Чайковського), І.Іванюк, А.Чорний (Одеська Музична академія ім. А. Нежданової), Л.Афоніна (Харківський університет мистецтв ім. І.Котляревського), А.Мороз, Р.Доценко, О.Костенко, К.Філімоненко, В.Зінченко, О.Кметюк (Донецька Музична академія ім.С.Прокоф’єва). Багато випускників класу П.М.Башмакова стали лауреатами та дипломантами Міжнародних, Всеукраїнських та Регіональних конкурсів у м.Кіровограді, м.Донецьку та м.Херсоні. Традиції вчителя продовжують випускники і далеко за межами України: С,Кравченко (Сербія), Н.Лещенко (Нікарагуа). Викладацьку діяльність Петро Миколайович поєднує з мистецтвом аранжування: він є автором більш ніж 50 обробок та перекладів для баяну та акордеону, аранжувань для ансамблю.   Олена Семенівна Бурбас – здобула першу музичну освіту в ДМШ №1 (класс Дублянського В.А). Продовжила навчання на фортепіанному відділі херсонського музичного училища (клас Картузової Г.В.).

 А після закінчення Львівської консерваторії (клас О.Л.Едельман), в 1976 році вона повернулася до Херсону вже працювати викладачем на фортепіанному відділі. Більше 20 років читала курс методики гри на фортепіано, неодноразово виїздила в обласні та місцеві музичні школи з метою надання методичної допомоги. Приймала участь з доповідями та відкритими уроками на обласних методичних конференціях та ФПК для викладачів ДМШ та ДШМ. З 1995 по 1997 роки завідувала відділом конц.класу та камерного ансамблю. З відкриттям ОДМШ при Херсонському музичному училищі вона стала незмінним завучем. В січні 2008 призначена на посаду завідуючого учбовою частиною музичного училища. Серед її учнів є лауреати та дипломанти різноманітних обласних та міжнародних конкурсів: Лебедєва З. – лауреат Міжнародного конкурсу «Vivat Musica» у 2003 та 2006рр., дипломант І Міжнародного конкурсу фортепіанного мистецтва в м.Варна (Болгарія) у 2004 р., переможець обласного конкурсу 2005 р., дипломант Міжнародного конкурсу «На батьківщині С.Прокоф’єва» 2005 р.; А.Мангушева , Д.Малий, О.Щербовських – дипломанти Міжнародного конкурсу «Vivat Musica» 2005 р. Багато з випускників вже закінчили консерваторії та працюють в музичних школах міста та області.   Наталія Павлівна Левченко (Замкова) — отримала музичну освіту в рідному Херсоні у ДМШ №2 (з I по IV класи школі – десятирічки), у 1972 році закінчила Херсонське музичне училище в класі О. Є. Моргуненко.

 З 1972 по 1977рр. – студентка Київської Державної консерваторії, клас доцента О.Д.Бучинської. З 1977 року – викладач Херсонського музичного училища.

Кращі учні Наталії Павлівни продовжили своє навчання у вищих учбових музичних закладах України та зарубіжжя, грають в оркестрах, відбулися як лауреати конкурсів: М. Поліванна (Попова) — Кишинівська консерваторія; О. Ініна – закінчила Київську консерваторію, артистка державного оркестру народних інструментів; А. Толочьянц – артистка Національного симфонічного оркестру м. Одеса. Т. Сівцова – студентка Одеської консерваторії, лауреат конкурсу «Музична Таврія». У Донецькій консерваторії навчалися С. Авочарова, П. Герасимова (лауреат Міжрегіонального конкурсу в м. Донецьку, зараз в США); А. Плаксєєва, І. Левченко (лауреат конкурсу «Музична Таврія»), О. Пасько.

Н. П. Левченко – творча особистість, яскрава солістка, вміє точно, багатогранно виконати твір будь – якої складності, володіє великим репертуаром. Вона бере активну участь в творчому житті училища та міста, зіграла два сольних концерта, виступала з гастролями у Франції, Ізраїлі, Туреччині.   Ольга Борисівна Соломонова (Паніч) – першу музичну освіту здобула в ДМШ №2 м.Херсона (фортепіано – В.С.Моісеєнко, сольфеджіо – Н.М.Трощинська, В.В.Павкович). Продовжила навчання в музичному училищі відразу по двох факультетах: спец.фортепіано (клас Т.О.Дембницької) та теорії музики (клас В.В.Павковича). З 1973 по 1978 рр. навчалася на історико-теоретичному факультеті в Київській державній консерваторії ім..П.І.Чайковського, і в 1981 році повернулася працювати в рідне училище.

 Ольга Борисівна – це поєднання високого інтелекту, строго організованої самодисципліни, величезної внутрішньої енергії з проникливою музичною чуткістю. Паралельно з педагогічною діяльністю О.Б.Соломонова навчалася в аспірантурі при Київській державній консерваторії ім.. П.І.Чайковського та в 1987 році захистила дисертацію «Мистецтво скоморохів в контексті вітчизняної музичної культури» (науковий керівник О.С.Зінькевич) і здобула ступінь кандидату мистецтвознавства.

У зв’язку зі вступом до докторантури при            НМАУ ім.. П.І.Чаковського, Ольга Борисівна переїздить до Києва, де до сьогоднішнього дня працює доцентом кафедри історії музики та етносів України і музичної критики НМАУ ім..П.І.Чайковського та завідує кафедрою музично-теоретичних дисциплін на факультеті музичного мистецтва в Київській дитячій музичній академії.

Крім педагогічної праці Ольга Борисівна плідно займається науковою діяльністю. Вона є членом міжнародного музикознавчого суспільства (IMS), приймає участь у різноманітних наукових Всеукраїнських та Міжнародних конференціях (Бельгія, Швейцарія, Росія). Вона є автором численних статей по проблемах історії та теорії музики, педагогіки, методики викладання музично-теоретичних дисциплін, монографії «Смеховое зазеркалье русской музыкальной классики» В червні 2008 року О.Б.Соломонова захистила докторську дисертацію (науковий консультант О.С.Зінькевич) на здобуття ступеню доктора мистецтвознавства.

                                                                                                                                                                                                              …

Тетяна Миколаївна Гінчерман – розпочала кар’єру піаністки на фортепіанному відділі Херсонського музичного училища (клас викладача Г.В.Картузової).

 Продовжила навчання в Саратовській консерваторії, а після закінчення її повернулася працювати в рідне училище. Зараз Тетяна Миколаївна професор Нюрнберзької консерваторії (Німеччина).   Антоніна Григорівна Драган – чудова піаністка, закінчила фортепіанний відділ Херсонського музичного училища в 1974 році (клас Л.В.Садєтової).

 Продовжила навчання в Одеській державній консерваторії ім..А.В.Нєжданової. Зараз вона викладач і завідувач кафедрою спеціального фортепіано музичного факультету державного університету штату Новий Леон м.Монтерей (Мексика).

А.Драган та Д.Хворостовський

Педагогічну практику вона поєднує з концертною діяльністю, гастролюючи по різних країнах світу. Нещодавно, в 2005 році, А.Н.Драган приїхала і до м.Херсону, де дала високу оцінку якості підготовки молодих спеціалістів та творчим досягненням нинішніх студентів ХМУ, а також виразила вдячність всьому педагогічному колективу.

         В.Співаков та А.Драган

  Ірина Василівна Якубовська — випускниця теоретичного відділу Херсонського музичного училища (клас І. О. Муравської).

В 1980 році вона закінчила Одеську консерваторію ім. А. В.Нєжданової, і в роки навчання вона працювала методистом та музикознавцем. В училище І.В.Якубовська пришла в 1986 році після роботи в ДМШ в м.Скадовську. Понад 5 років займала посаду завідуючої денним відділенням, згодом була заступником директора з виробничої практики, а з 2004р. по 2007р. – завідувала відділом «Теорії музики». Енергійна, принципова, високопрофесійна в галузі музичної методики, І. В. Якубовська викладала предмет «Музика» в школі гуманітарної праці м. Херсона, одержала вищу педагогічну категорію і звання «педагог — методист», яке підтвердило Міністерство освіти України (2002р.) та Міністерство культури та туризму (2006р.). Більше 20-ти років веде курс «Методика викладання сольфеджіо в ДМШ» у студентів-теоретиків та хормейтерів, що допомагає їм в подальшій педагогічній діяльності. І. В. Якубовська не зрадила своєму вибору теоретичних дисциплін. Серед них одними з найскладніших і відповідальних були предмети спец. циклу: аналіз музичних творів, поліфонія та методика викладання сольфеджіо, які відмінно захищали на державних іспитах студенти відділу «Теорія музики». Як фахівець – методист Ірина Василівна постійно надає методичну допомогу викладачам – теоретикам ДМШ та ДШМ міста та області, готує та бере участь у методичних конференціях серед викладачів, олімпіадах серед учнів ДШМ, відкриваючи нові таланти; на базі ОДМШ, де вона працює вже понад 10 років, неодноразово проводила показові уроки з сольфеджіо.

Протягом всіх років діяльності І. В. Якубовська впроваджує сучасні системи дитячого музичного виховання в Херсонській області, розробила експериментальну програму предмету «Музика» для загальноосвітніх шкіл I, II ступенів. Педагогічна, методична робота Ірини Василівни неодноразово була відзначена грамотами управління культури та туризму облдержадміністрації, міського відділу освіти, дирекції нашого училища. Студенти класу І. В. Якубовської завжди отримують призові місця в Міжрегіональних олімпіадах з музично – теоретичних дисциплін та поступають у вищі музичні навчальні заклади України.

                                                                                                                                                                                                         …………

Фемій Мустафаєв – це ім’я народного артиста України добре відоме шанувальникам вокального мистецтва.

 Почав музичну освіту в Середній Азії, навчаючись грі на трубі Переїхавши в Україну, поступає до Херсонського училища культури на відділ духових інструментів. Відчувши потяг до співу, вирішив перевестись в Херсонське музичне училище на відділ хорового диригування (клас постановки голосу – Т.Л.Провоторова, яку і досі він згадує з теплотою та вдячністю). Навчання Ф.Мустафаєв продовжив на вокальному факультеті Київської державної консерваторії ім..П.І.Чайковського, яка мала творчі зв’язки з Лейпцігською вищою музичною школою.      Під час обміну студентами його запросили співати провідні партії в Лейпцігській опері, і він настільки захопив своїм талантом керівництво театру, що його з апрошували на роботу після закінчення консерваторії. Але Ф.Мустафаєв залишився працювати в Україні.      Спочатку солістом Державного духового оркестру України, Дитячого музичного театру, потім естрадно-симфонічного оркестру України, Театру оперети. За цей період він побував в багатьох країнах світу з сольними концертами. А також два роки співав в Кошицькій опері (Чехословаччина).

Зараз Фемій Мустафаєв працює в Київському вищому музичному училищі ім..Р.Глієра, продовжує активно концертувати. Як говорить сам співак, серед різноманітного вокального репертуару він віддає перевагу класичній музиці.   Олена Анатоліївна Липа (Гаран). З 2004р. — вона очолює колектив, є директором Херсонського музичного училища.

 Самовіддана в роботі, закохана в свою справу, педагог вищого рівня майстер-класу, Олена Анатоліївна виховала більше 40 спеціалістів — теоретиків та багато виконавців, які завжди успішно здають іспити з теоретичних дисциплін у музичні вузи країни. Вона працює творчо, натхненно ,самовіддано, передаючи всі свої знання учням. Студенти поважають Олену Анатоліївну за її об’єктивність, принциповість, справедливість ,за увагу до кожного. Високий рівень знань, які вона дає своїм учням, підтверджується в музичних вузах не тільки України, а і Німеччині, США, Росії, Ізраїлю. Клас О.А.Липи — це клас якості знань. Кращі випускники: В.Антонюк – аспірантка Київської Національної музичної академії України ім.П.Чайковського, К.Алексєєнко, М.Шацило – аспірантки Краснодарської консерваторії (Росія), І.В.Щербак, Н.В.Столярова, В.В.Алексеєнко, В.О.Куц – викладачі ХМУ,випускниця ОДМА ім..В.Нежданової І Задорожня, випускниці Харківського інституту Мистецтв — Ю.Лелюк, О.Болюбаш (Плєшкова).    Ії учні постійно беруть участь у Всеукраїнських та Міжрегіональних музично-теоретичних олімпіадах та конкурсах, де здобувають постійно призові місця. Серед них В.Канюка – переможниця Міжрегіональної олімпіади, ІІ місце (2006р. м.Донецьк), Н.Скворцова — переможниця Всеукраїнської олімпіади, II місце (2008р., м.Харків).    Олена Анатоліївна багато років працювала методистом обласного управління культури. Серед її надбань — методичні розробки з сольфеджіо та методичні рекомендації для вчителів-теоретиків ДМШ та ДШМ. . Багато сил і енергії вона віддає підготовці та проведенню обласних музично-теоретичних олімпіад серед учнів ДМШ та ДШМ міста та області, на першій з яких була призеркою. З 1993 по 2004рр ,більше 10 років,. О.А.Липа завідувала цикловою комісією «Теорія музики», змінивши свого вчителя — І.О.Муравську. Працюючи на посаді директора Херсонського музичного училища з 2004р., О.А.Липа є ініціатором відродження конкурсу — огляду молодих піаністів ім. О.Бугаєвського, який пройшов в 2007 р. Олена Анатоліївна є організатором відкриття музею Херсонського музичного училища до 100-річчя його заснування. Вона проводить велику роботу в цьому напрямку: від вивчення архівних джерел до сучасності. Під керівництвом О.А.Липи організована вся методична і учбова робота училища. Олена Анатоліївна – надійний керівник, вона — втілення людяності і совісті, чесності і порядності, віддана повністю своїй педагогічній і складній керівній справі. Інтереси закладу, його колективу — вище за будь-які інші. Поєднання в особистості О.А.Липи таланту теоретика — аналітика і таланту організатора – керівника — є гарантом успіху колективу і всього училища.   Наталя Новицька з п’яти років почала серйозно займатися грою на фортепіано, стрімко розвиваючись та опановуючи все більш складний репертуар, отримуючи перемоги на шкільних, міських, обласних та республіканських конкурсах.

У 6 років її прийняли (як виключення) у музичну школу № 1. Її викладачем стала Аліна Чеславівна Масловська, талановита піаністка та педагог. Наполеглива праця та вдосконалення своєї майстерності стала частиною її життя. Вже в четвертому класі вона учасник республіканського конкурсу “Творчість юних виконавців”, присвяченого 50річчю піонерської організації ім. В. І. Леніна, в 7му – нагороджена Почесною грамотою Міністерства культури України за успіхи, досягненні на Республіканському огляді музичних шкіл, присвяченому 50річчю освіти СРСР. Наталя Новицька закінчує школу і вступає до Херсонського музичного училища. З першого курсу виступає із сольними концертами та приймає участь у громадському житті училища, за що неодноразово була нагороджена грамотами. ЇЇ викладачем став О. В. Дрель, він давав їй повну свободу творчості. По закінченню продовжує своє навчання в Одеській державній консерваторії ім. А. В. Нежданової (клас викладача О. А. Кардашев). Їй присвоєно 4 спеціальності: концертний виконавець, викладач, концертмейстер, соліст камерного оркестру.

На жаль, Н. Новицька не змогла використати унікальну можливість продовжити навчання в аспірантурі при Московській консерваторії ім. П. І. Чайковського. Вона залишається в Одесі, присвятивши себе педагогічній діяльності в консерваторії. Її дуже любили студенти, вони присвячували їй вірші, а вона намагалась передати їм те, чого сама навчилась. Але сенсом життя для Наталії Георгіївни були концертні виступи. Різноманітний репертуар піаністки складався із творів багатьох іноземних та вітчизняних композиторів. Цю людину з казковою вродою і рідкісним талантом, яку вирізняв широта духовного кругозору, любили всі.

                                                                                                                                                                                                            …..

Інна Кісельнікова – відома піаністка Херсонської обласної філармонії. Музичне училище вона закінчила в 1980 році в класі викладача О.В.Дреля.

 А по закінченні НМАУ ім..П.І.Чайковського (1986 р.) розпочала свою творчу діяльність як солістка та концертмейстер Херсонської обласної філармонії. І вже з перших кроків виявила великі здібності як виконавець. В тому ж 1986 році дала серію концертів для ліквідаторів аварії на ЧАЕС. В своїх сольних програмах піаністка чудово виявляє свої можливості в складних програмах із творів Д.Скарлатті, Л.Бетховена, Ф.Шопена, Ф.Ліста, О.Скрябіна, С.Рахманінова, С.Прокофьєва, М.Лисенка, А.Штогаренка, Л.Ревуцького та багатьох ін.

Віртуозність, розмах концертного виконання, масштабність виконавчого мислення органічно поєднується з точністю стилю та виразністю

тлумачення творів будь-якого жанрового та стильового напрямків. Високий професіоналізм та наполегливість допомогли І.Кісельніковій стати провідним концертмейстером Херсонської обласної філармонії, виступати з кращими солістами – заслуженими артистами України – Н.Лелеко, Х.Ширінським, В.Гурбою, О.Мильною, О.Гоноболіним не тільки в Україні , а й за її межами: Росії, Білорусії, Казахстані, Німеччині, Франції, Туреччині, Ізраїлі.

І.Кісельнікова постійно приймає активну участь в масових заходах міста та області. У 2002 році була нагороджена Почесною грамотою Голови облдержадміністрації «За вагомий внесок у розвиток національної культури, пропаганду музичного мистецтва та естетичне виховання населення» Творчу діяльність Інна Кісельнікова поєднує і з педагогічною практикою, працюючи старшим викладачем в Херсонському державному університеті. І її учні вже активно приймають участь в різних конкурсах та фестивалях.

                                 …………………………………………………………………………………………………………………………

Наталя Віталіївна Лелеко закінчила відділ хорового диригування в Херсонському музичному училища в 1981 рр., по класу співу у викладачв Г.С.Грищенко.

Ще в роки навчання вона виступала як солістка ансамблю народних інструментів під керівництвом В.С. Бендюга. Разом з цим колективом гастролювала в Болгарії в 1978 р.

З 1981 по 1987 рр. продовжувала навчання в Одеській консерваторії ім.. А.В.Нєжданової, у славетного професора Н.Ф. Войцеховської. Після консерваторії співачка повернулася в рідне місто працювати одразу в двох закладах – обласній філармонії та музичному училищі (до 1993 р.). В 1994-1997 рр. працювала в Херсонському обласниму музично-драматичниму театрі ім.. М. Куліша. Виконувала провідні ролі в мюзиклі “Есмеральда” (реж. В. Бегма), “Здрастуй, оперета”. Багато гастролювала за кордоном: Франція (1992-93рр.), Англія (1995-96рр.), Туреччина (2000р.), Німеччина (2003р.), Ізраїль (2008р.).

  

В 1998 році одержала звання Заслуженої артистки України. На Всеукраїнському конкурсі артистів оперети ім. М. Водяного (м.Одеса) вона здобула звання лауреата. Н.Лелеко нагороджена багатьма почесними грамотами та подяками міського, обласного управління культури та облдержадміністрації. Репертуар Лелеки вражає своєю різноманітністю: Тетяна з “Євгена Онєгіна” П. Чайковського, Марфа з “Царевої нареченої” М. Римського-Корсакова; арії з опер М. Римського-Корсакова, П.Чайковського, Дж. Верді, Дж. Пучіні, М.Лисенка, вокальні цикли С.Рахманінова, І.Стравінського, Д.Шостаковича, К.Стеценка та сучасних українських композиторів. На цей час існує три компакт-диска з записами творів класичної музики та народних пісень в виконанні Н.Лелеко. Свою педагогічну діяльність Наталя Віталіївна продовжує в школі мистецтв “Ювента” та Херсонському державному педагогічному університеті, де є доцентом на кафедрі теорії музики та інструментального виконавства. Серед її учнів слід виділити О.Корецьку, К.Кудим та О.Крутієнко – лауреатів Всеукраїнського конкурсу вокалістів “Українське бельканто”, Слов`янського фестивалю в м.Парижі.

                                                                                                                                                                                                          ………………

Віктор Іванович Басюк – заслужений діяч мистецтв України.

Закінчив відділ духових та ударних інструментів Херсонського музичного училища в 1980 році (клас В. В. Шаповаленка) та Одеську державну консерваторію ім. А.В. Нєжданової. Керував різними колективами: джаз — октет, ансамбль тромбоністів, біг — бенд дитячої музичної школи № 10 м. Кривий Ріг. Постійний учасник міжнародних джазових фестивалів у м. Бейонс (Франція), м.Сан-Себастьян (Іспанія), м.Фленсбург та м. Кассель (Германія), м. Одесі , м. Києві та ін. Зараз він декан факультету естрадного мистецтва Дитячої Академії мистецтв (м.Київ) і продовжує виступати з концертами у Польщі, Німеччині, Данії.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     ………..

Павло Поздишев – після навчання на фортепіанному відділі Херсонського музичного училища (клас викладача О.Ш.Кереселідзе), в 1988 р. поступив до Московського музичного училища ім..Гнєсіних, а згодом, в 1990 р., до Московської консерваторії ім..П.І.Чайковського (клас викладача, професора М.Федорової).

 П.Поздишев приймав участь в багатьох фортепіанних конкурсах в Італії, Швейцарії, США і здобував високі нагороди. На конкурсі в Італії Павла Поздишева запросили на навчання до Голландії в Konservatorium Groningen (клас професора А.Макарова-Гольда).

Зараз він удосконалює свою майстерність, повністю віддаючись своєму інструменту: «Для меня инструмент – это как живой человек. И отвечает он только тогда, кода ты вкладываешь в него самые свежие и глубокие чувства. В противном случае отношение с роялем может остаться безответным…» (П.Поздышев). Живе і працює у м.Цюріху (Швейцарія).

                                                                                                                                                                                                            …………..

Юлія Вишнивецька – початкову музичну освіту здобула в  ДМШ №1  м.Херсона    в класі А.Я.Шпильової.

 Продовжила навчання на фортепіанному відділі Херсонського музичного училища (клас Г.В.Картузової та Т.О.Дембницької), яке закінчила в 1984 році з відзнакою. Подальшу освіту одержала в Ленінградській консерваторії (нині Санкт-Петербургська) в класі відомого виконавця сучасної музики, завідувача кафедрою спеціального фортепіано О.Ю.Малова (спец.фортепіано), С.Б.Вакман (концертмейстерський клас) та О.А.Шафран (клас камерного ансамблю). Ще в роки навчання, Ю.Вішнивецька дебютувала з оркестром в Малому залі Ленінградської консерваторії, виконуючи Концерт №3 для фортепіано з оркестром Б.Бартока. В 1990 році повернулася до рідного міста і почала свій трудовий шлях концертмейстером ХМУ.     А з 1992 року – живе та працює в м.Мехіко (Мексика), де активно приймає участь в концертному житті, виступає з різноманітною сольною програмою та у складі камерних ансамблів, виступала з концертами в інституті «Мексика – СНГ», брала участь у концерті «Молоді шопеністи Мексики», організованому Товариством Ф.Шопена.         В 1995 році одержала стипендію Національного фонду Мексики по культурі та мистецтву за підготовку та виконавство двох програм, присвячених мексиканській фортепіанній музиці. З 1996 року викладає в Вищій школі музики м.Мехіко.     Наталя Рожко народилася в м. Херсоні в сім’ї музикантів. Першими її вчителями були батьки: О. М.Рожко -добре відомий херсонський композитор та мати А.С.Рожко — викладач музично-теоретичних дисциплін ДМШ №2 (нині ДШМ №1).

 

Наталка й досі згадує: «Коли мені було 10-11 років батько сказав кілька слів, які я запам’ятала на все життя: «В якому б стилі ти не писала, якими технічними засобами не користувалася, пам’ятай головне — де твоє коріння…» То ж цей урок Наталя засвоїла добре. І контакт з рідним фольклором став живильною силою, яка надає композиторці енергію і живе дихання. З 1980 по 1987 роки Наталка навчалася в ДМШ №1 м.Херсона (клас викладачів Т.І.Толмаковської, Г.В.Картузової (ф-но), А.Д.Расіної (музично-теоретичні дисципліни). Продовжила навчання в ХМУ на фортепіанному відділі в класі Г.В.Картузової і паралельно займалася композицією у Ю.В.Валерштейна. Училище | вона закінчила в 1991 році. А заняття композицією увінчалися авторським концертом та прем’єрою дитячої опери «Муха-Цокотуха». Із відзнакою Н.Рожко закінчила композиторський і фортепіанний факультети НМАУ ім.П.І.Чайковського, а також асистентуру-стажування під керівництвом відомого українського композитора Є.Станковича. Зараз, разом із напруженою творчою роботою, Наталя працює над кандидатською дисертацією на кафедрі історії української музики НМАУ (науковий керівник — М.Скорик), а також пройшла курс основ симфонічного диригування під керівництвом відомого диригента, професора В.Сіренка. З 2000 року вона стала членом Національної Спілки композиторів України. її твори почали виконувати в різних куточках світу — у Польщі, Німеччині, Бельгії, Великобританії.

Загальний успіх: Володимир Сіренко (зліва) та Наталя Рожко

В доробку Наталії Рожко симфонічні та камерні твори, хорова музика, музика до театральних вистав та художніх кінофільмів, романси і пісні. Та панівне місце в творчості молодої композиторки займає оркестрова музика: Наталя — автор двох симфоній, концерту для оркестру, твору «Сонце і Серце» для фортепіано з оркестром, концерту для скрипки з оркестром. Її музика вражає поєднанням простоти, емоційності вислову з ідейною складністю і глибиною змісту. В своєму віці Наталя Рожко має вже багато досягнень і нагород. В 1995 — 1997 рр. вона стала стипендіаткою фонду Сприяння Розвитку Мистецтв України. В 2004р. за досягнення в розвитку національної культури в рамках «Київської Пекторалі» Н.Рожко отримала відзнаку від імені мера м.Києва О.Омельченка. В 2007р. за Концерт для скрипки з оркестром, написаний на замовлення американського фонду ім..Б.Лятошинського для одного з видатних скрипалів світу О.Криси, Наталя отримала Гранд Президента України. А далі ще багато творчих планів. Неординарне сприйняття сьогодення молодою композиторкою якнайкраще віддзеркалює світ людини третього тисячоліття. її музика вражає своїми яскравими барвами, вишуканими гармоніями, цілісністю форми і, водночас, є надзвичайно просвітленою і піднесеною. Кожен твір — це, без сумніву, зразок найвитонченішого смаку. І ми з нетерпінням чекаємо від Наталі Рожко, видатної випускниці Херсонського музичного училища, нових творчих звершень у XXI столітті.

Авторські концерти Н.Рожко проходять в Україні і за її межами, її оркестрові твори виконуються на міжнародних фестивалях, входять до багатьох концертних програм провідних оркестрів України. Н.Рожко пов’язує плідна співпраця зі славетними диригентами — В.Сіренком, В.Здоренком, В.Бліновим, В.Плоскіною, В.Жатько, В.Матюхіним. В 2005 році симфонічною музикою Наталі Рожко була представлена культура України перед членами ЄС. Ця міжнародна культурна подія відбулася в столиці Євросоюзу м.Брюселі. Виконавцем проекту став НЗАСОУ, диригент В.Сіренко. На подібному рівні авторський концерт українського композитора відбувся

  Випускниця 2012 р. відділу «Народні інструменти» Педь Наталія

Випускниця 2013 р. відділу «Фортепіано» Ольга Дядів

Випускниця відділу «Народні інструменти» Тетяна Мазур